На Харківщині спеціалісти ексгумують тіла загиблих та фіксують численні злочини російської армії [ Редагувати ]
Розстріляні впритул з автоматів і танків, закатовані та згвалтовані. На звільнених від рашистів територіях у криміналістів зараз чимало важкої роботи. Спеціалісти ексгумують тіла загиблих та фіксують численні злочини російської армії проти мирного населення.
Наша Світлана Шекера поїхала до села Мала Рогань, це передмістя Харкова. Населений пункт під окупацією був два тижні. Цивільних там загарбники розстрілювали просто на вулицях і не давали потім родичам поховати тіла. Тож люди, на свій страх і ризик, закопували найрідніших на городах. Про жахи окупації ще в одному українському селі - дивіться далі.
Сергій Литвиненко, житель с. Мала Рогань:
Вони сиділи в погребі, він перший вийшов. Тоді опять почали стрілять. Вони залишились там. А вже коли опять перестали стрілять, вони вийшли, він лежав біля воріт.
Сергій Литвиненко розповідає, як наприкінці березня на подвір'ї власного будинку загинув його родич. Валерія рашисти вбили, простреливши наскрізь залізні ворота. Криміналісти фіксують дірки від куль.
У воротах було виявлено фрагмент металу жовтого кольору. Зовні схожий на сердечник від кулі.
Дядько загиблого розповідає, Валерію 51 рік, він був на пенсії, бо раніше служив у поліції.
Григорій, житель с.Мала Рогань:
Не пив, не курив, не грубінив нікогда. Ну. Нормальний, нормальний, хороший чоловік.
Чотири дні тіло Валерія пролежало в літній кухні. Далі - вирішили поховати, тут же, біля будинку. Тепер правоохоронці провели ексгумацію. Тіло оглядають криміналісти.
Олександр Ільєнков, керівник Харківської окружної прокуратури:
Ми побачили на вхідних дверях сліди від автоматичної стрілкової зброї. Тіло було виявлено безпосередньо біля воріт. Як наслідок, ми бачимо сліди на тілі, - це два кульових у голові та один - в області тулубу, схожі на кульові поранення. Що, ймовірно, спричинили смерть.
У цьому селі правоохоронці проводять ексгумацію тіла ще одного чоловіка. 38-річний Володимир загинув, коли віз гуманітарну допомогу в село.
Ольга Миколаївна, мати загиблого волонтера:
15 марта в 7 часов утра, у его друга есть машина, они ехали через Ольховку, через Элитное. И в р-не Элитного они напоролись на колону российских танков. Они ехали по правой стороне. А танк по левой. Подъехал на 15 метров к машине и стрельнул. Они были вдвоем. Друг каким-то чудом спасся. А моего сына разорвало на куски.
Батьки кажуть, син і слухати не хотів, коли рідні намагалися його вмовити пересидіти вдома.
Ольга Миколаївна, мати загиблого волонтера:
Я его не пускала, я очень не хотела, тут так обстреливали. Невозможно. Он даже приходил, говорил, мама, ты не представляешь, под какими я бомбежками сегодня по Рогани бегал лекарства разносил.
Володимир, батько загиблого волонтера:
Ну он в школу возил - сахар, муку, компот из дому. Лекарства возил. Там был раненый, уколы делал. Дома брал лекарства. Говорил же, 14, 15-го будет бойня. Та не, пап, меня ждут. Ты б видел, как мне дети в глаза смотрят в школе. И люди ждут же ж лекарства. Не пускал его, потерпи. Да не, па, я поеду. Вот и поехал.
На місці трагедії через два дні батьки зібрали те, що залишилося від їхнього сина.
Ольга Миколаївна, мати загиблого волонтера:
Стали собирать на обочине, там ногу нашли, какие-то куски понаходили. А потом я поворачиваюсь на эту машину, он видимо горел в машине. Потому что ни лица, ничего нету, просто голый череп. Череп и часть позвоночника. Ну это его лицо, это его позвоночник. Это всё.
Батьки пішки 15 кілометрів несли рештки сина у двох мішках.
Ольга, мати загиблого волонтера:
Я в некоторые дома стучала по дороге в Ольховку, просила, дайте мешок, дайте тачку. В селе ни у кого не оказалось ни мешка, ни тачки. Потом уже в самом конце Ольховки какая-то женщина смилостивилась, дала нам тачку.
Рештки Володимира батьки поховали прямо на городі. Бо російські солдати замінували кладовище. Тепер все обережно дістали з землі. Після судової експертизи батьки зможуть поховати сина як слід.