Відновлення зруйнованих будинків в Ірпені: можливості і реалії [ Редагувати ]
Реконструювати та будувати будинки планують за кошти міжнародних партнерів.
Відновлення зруйнованих будинків - нині питання номер один для тих, чиї домівки зруйнували росіяни. Місто Ірпінь постраждало чи не найбільше на Київщині. Від окупації його звільнили наприкінці березня. Жителі Ірпеня почали повертатися додому, але в багатьох із них дому вже немає.
Частина будівель підлягає реконструкції і робити її потрібно негайно. Оскільки розбиті будинки далі руйнуються під впливом навколишнього середовища. Про можливості і реалії далі - Яна Танчак.
Цю квартиру пан Василь з дружиною придбали наприкінці минулого року. Дуже раділи. І звідси нікуди не хотіли виїжджати, навіть коли під будинком на танках їздили росіяни. Подружжя - єдині, хто залишився тут під час окупації Ірпіня.
Василь Петровський, житель будинку:
Тут ми ховались, я спав сидів тут, жінка з собакою, там вона постелила тряпки, матраси і так далі, а коли особливо багато стріляли, взриви на лестницу виходили і сиділи так. Я туда в окно вигляну - бачу танк їде орків цих, жінка тут так ползком вигляне: говорить тоже проехали.
Коли в їхній будинок влучили снаряди - вони якраз були в квартирі.
Василь Петровський, житель будинку:
В другій половині дня було світло, дуже багато стріляли взриви, бух - затрясся дом і другий раз бух, я вниз подивився, очень опасно, потому что стреляли уже и из автоматов стрельба була, подивився - дим и пламя на криші, поднялся бистро і ми з жінкою вниз.
Сусід Василя Мусій Федорович показує нам свою квартиру - точніше те, на що її перетворили "осовободітєлі".
Мусій Зектор, житель будинку:
Все погоріло, я приїхав сюди після того, як можна приїжджати було - зайшов страх, ужас, нема шо, як раз меблі завезли перед новим роком, все поставили.
Чоловік розповідає: квартиру придбали в 2016 році, ремонт робили з сином.
Мусій Зектор, житель будинку:
В мене син в ато загинув, в 16-му році загинув, він ще ремонт допомогав мені робити. Думали ж будем жити, внуки будуть приїжджати, а сталося так, як сталося, прийшов руський мир, зробив мені добро – мені, моїй сім'ї.
Яна Танчак, кореспондентка:
Снаряди влучили в одну з квартир. Пожежа була такою, що вигоріли всі помешкання, які були на поверсі. Але навіть попри такі руйнування будинок можна врятувати.
Рятують свій будинок люди поки що власноруч.
Петро Козак, житель будинку:
Пытаемся своими силами сделать какой-то навес, чтобы отвести воду, чтобы у нас не топило нижние етажи, квартиры, которые можно спасти как-то.
Але це вже не врятує квартиру Петра.
Петро Козак, житель будинку:
Это моя квартира - проходите. Мы перехали сюда 8 лет назад с Донецкой области, так же мы покинули там свою квартиру и уехали с двумя чемоданами.
Через 8 років родина теж залишилася без нічого.
Петро Козак, житель будинку:
Мы второй остались без дома, в первую очередь переживали за ребенка, как ему это преподнести, тяжело в том, что если б нам было по 20 лет и унас впереди долгая счастливая жизнь, чтобы восстановить , заработать.
Але є річ, яка вціліла в знищеній квартирі.
Петро Козак, житель будинку:
Ваза, которую подарила сестра, супруги моей, она приехала с нашего города, который мы до этого покинули с Ясиноватой. Вот она там спаслась и здесь после влучания и большого пожара, наша память вообщем …
Квартири на нижчих поверхах фактично не постраждали. Ось як у Михайла. Чоловік придбав її за кілька місяців до повномаштабної війни. Навіть не встиг переїхати. Але зараз жити тут неможливо. Весь будинок без комунікацій.
Михайло Міскун, житель будинку:
Це треба вибивати дірки, ставити труби проводити все це, його не можна навіть підключити. Якби нам зробили цей дах,і зробили це ми хоча б якісь поверхи чи якісь квартири, могли б заїхати.
Експертиза будинку показала - він підлягає віднолевнню. Але коли це буде - невідомо. Мешканці вже звернулися до будівельної компанії - дах зробити можуть - це коштує щонайменще півтора мільйона гривень. З квартири виходить по 60 тисяч, але не в усіх є гроші, щоб заплатити за ремонт.
Світлана Панченко, голова ОСББ будинку:
Підрядників на даний час дуже багато, цінова політика різна. Всі спроможні надати ці послуги, але все вкладається в фінансування, фінансування з боку держави на даний час пока немає, це потрібно чекати, коли це буде - ніхто не знає. Але так як будинок зруйнований, потрібно його до холодів, до осені відбудувати.
І таких будівель тисячі. В "Дії" вже зібрано майже 200 тисяч заявок. Зруйновано більш ніж 13 з половиною мільйонів квадратних метрів. Домівки 260 тисяч людей взагалі не підлягають відновленню. Лідери такої сумної статистики - Донецька та Харківська області. Ще весною народні депутати ухвалили законопроект про відновлення будинків. Але механізму поки немає. На документ чекає ще друге читання.
Олена Шуляк, народний депутат, фракція "Слуга народу":
В законопроекті, який ухвалено в першому читанні, ми ставили відповідну межу: 150 метрів вадратних, більше яких відшкодування не проводиться, але зараз завдяки тому, що ми маємо ці інформаційні повідомлення, які ми проаналізували з Міністерством цифрової інформації, ми розуміємо, що 150 метрів для приватного сектору, для індивідуальних житлових будинків - це невелика, вірніше, це той метраж, який не охоплює більшість будинків. Тому є пропозиція, одна з пропозицій є збільшити цю норму.
Реконструювати та будувати будинки планують за кошти міжнародних партнерів. Наприклад, Київщину обіцяла допомогти відбудувати Велика Британія. Житомирщину - Естонія. На допомогу сподіваються й мешканці зруйнованого будинку в Ірпіні. Бо якщо до осені ремонтні роботи не провести, то навряд чи, кажуть, будинок після зими буде придатним до життя.
