Сини воюють на найзапекліших напрямках: історія материнської любові [ Редагувати ]
Сини чернівчанки Галини Абрам'юк з перших днів повномасштабного вторгнення воюють на найзапекліших напрямках на сході країни. Жінка молиться за всіх синів і дочок України, бо каже чужих на війні немає. Разом з тим допомагає нашим воїнам. Про материнську любов - у День матері, який відзначають сьогодні українці - розкаже Ольга Лучек.
Шануємо свої традиції й, шануючи традиції, підтримуємо і допомагаємо ЗСУ, тому що вони зараз гаранти нашої державності.
Кожен свій ранок Галина Абрам'юк розпочинає з молитви. Вона - вчителька. У її робочому кабінеті речі, що нагадують про синів - захисників України. У Ігоря з Тарасом - рік різниці, вони завжди разом.
Галина Абрам'юк, мати захисників:
Я ніколи не думала, що прийдеться нашим дітям взяти зброю до рук, щоби боронити свою Україну. Але якесь таке відчуття було, що якщо поруч з тобою такий сусід, якого ти сприймаєш як вовка в овечій шкурі, то може бути всіляке.
Галина добре пам'ятає перший день великої війни, як обидва її хлопці пішли до військкомату.
Галина Абрам'юк, мати захисників:
26-го пішли у військкомат, і старший одразу мобілізувався, а молодший, оскільки він кілька місяців перед тим, отримав дуже важку травму, він залишився тут, і я пам'ятаю момент, коли вже відправляли автобуси, коли вони обнялися, а я побачила, що на очах у хлопців виступили сльози, а я для себе зрозуміла одне - немає нічого сильнішого за мою материнську любов, і за мою молитву.
Відтоді материнське серце не знає спокою… І лише звістки від синів додають сил.
Галина Абрам'юк, мати захисників:
Маєш бути сильним, щоби підтримувати тих, хто на передовій, зранку я чекаю ось такого плюсика, коли я знаю, що зі мною мої рідні на зв'язку. І цей плюсик для мене як допінг.
Про всі тривожні новини Галина дізнається згодом. Жінка не знала, що Ігор брав участь у боях на Бахмутському та Авдіївському напрямках, доки синові не вручили нагороди.
Галина Абрам'юк, мати захисників:
Доказом присутності та захисту України в гарячих точках є його нагороди - сталевий хрест і золотий хрест від головнокомандувача Збройних сил України.
Плюсик від Ігоря мати вже отримала, тепер чекає - від Тараса.
Галина Абрам'юк, мати захисників:
Не все мені говорить, але іноді я бачу його переміщення там на передовій, з одної сторони мені стає легше, мені здається, що коли він недалеко від старшого сина, що їхня любов така братерська, і взаємна підтримка підсилюється.
Галина чекає на синів удома і водночас намагається усіляко допомогти іншим захисникам. Нині кожна мати бійця - стає підтримкою для всього підрозділу.
Подяка з шевроном синової бригади, тут написано: "Волонтерська рота", - значить я також причетна до захисту України.
Нещодавно на фронт відправили партію великодніх кошиків. І вже готують наступну.
Галина Абрам'юк, мати захисників:
Тут є турнікети, тут є налокітники, наколінники, є павербанк, тактичні рукавички, у цій коробочці є таке, що я не буду озвучувати, але воно буде дуже корисним для того, щоб захистити українську землю.
Жінка зізнається: стреси й переживання виснажують. Але воїни просять про допомогу, і все відступає.
Якась така сила з'являється, яка підіймає тебе зі стану рослинності до такого бойового стану, що ти готовий на все.
Пам'ятаю перший збір, мені так страшно було, завжди збирала для когось, завжди просила для когось, а тут я просила для свого сина, і коли за одну добу зібрали я думала на один розвідувальний дрон, він тоді коштував 120 тисяч гривень, вдалося зібрати на три.
Галина Абрам'юк переконана: кожен на своєму місці має працювати на Перемогу.
Ліна Костенко писала: "А ти сій квіти". Тобто попри все, щоб не відбувалося, садімо квіти, бо прийде час Перемоги.
