Студенти та викладачі Імперського коледжу Лондону взялися розробити протез, що ростиме разом із дитиною [ Редагувати ]
Вибухова небезпека диктує нову реальність. Студенти та викладачі Імперського коледжу Лондону взялися розробити протез, що ростиме разом із дитиною. Там впевнені, результат їхньої роботи буде корисним в Україні. Тож як триває розробка механічної штучної ноги нового покоління - розповість Світлана Чернецька.
Вперед, назад і знову вперед. Завдання цього студента - багато ходити. Вздовж його ніг розмістили спеціальні маркери, їх відстежують за допомогою спеціальних камер.
Система відслідковує ці маркери і це нам дозволяє дослідити рух людини.
Усі згинання суглобів, перенесення ваги тіла - все це важливо при розробці протеза для ніг. Тут же на місці - виготовляють і самі апарати. Ось, приміром, вдосконалене штучне коліно.
Діана Тодеріта, випускниця, наукова співробітниця Імперського коледжу Лондона:
Це 3D-принтер, який ми використовуємо для створення прототипів наших конструкцій, перш ніж дійдемо до кінцевого продукту. І це справді добре, оскільки дозволяє нам проходити різні варіанти дизайну продукту. І це дозволяє нам поступово вдосконалювати наш дизайн без необхідності виготовляти кінцевий матеріал.
Новостворений протез одразу ж тестують. Дивляться, як він реагує на різні навантаження і як його можна покращити.
На відміну від дорослих, діти мусять змінювати протези щопівроку. Враховується ріст та зміна пропорцій організму. Саме тому винахідники хочуть зробити штучну ногу, яка росла б разом із дитиною. Для цього зібрали медиків, інженерів, спеціалістів, експертів з протезування та реабілітації.
А тут у нас з'єднувальний механізм, це дизайн одного із наших студентів, навіть коли він зігнутий - він стабільний. Отже коли додати ваги, то він випрямиться, а не згинатиметься ще більше.
Це не лише науковий проєкт, але й гуманітарний. Бо у світі зараз близько 18 мільйонів людей з ампутаціями, які не мають доступу до протезування. А війна в Україні лише поповнює статистику.
Ентоні Булл, професор механіки опорно-рухового апарату Імперського коледжу Лондона:
Десятки мільйонів наземних мін були розміщені в Україні. Тож коли ми говоримо про травми внаслідок конфлікту, йдеться і про ті, які здуті безспосередьо під час війни, і про постконфліктні. І це насамперед травми, спричинені наземними мінами. Такі травми частіше отримують діти, бо вони граються, піднімають речі з землі, грають у футбол на полях, де можуть бути ці наземні міни.
Професор додає, що зазвичай під час конфліктів гроші витрачають на інші нагальні питання. Протезування - не першочергове. А це привзодить до того, що діти з ампутаціями замикаються в собі. Саме тому до досліджень та виробництва мають підключатися інші країни.
Кейтлін Едгар, дослідниця, кандидатка наук Імперського коледжу Лондона:
Ми розуміємо, що працювати у кризовому середовищі важко, воно нестабільне, ситуація постійно змінюється. Тож для медиків та реабілітологів проведення досліджень - далеко не пріоритет. Саме тому ми цим займаємося і робимо все, щоби працювати за спрощеним конкретним підходом, який легко потім застосувати на місцях.
Протезування - це лише один із напрямків роботи лондонських науковців. Загалом вони досліджують все, що пов'язане з травмами дітей від вибухової зброї. Через незрілість організму - діти отримують значно більші травми, ніж дорослі. Тож в лабораторії імітуватимуть різні вибухи та вивчатимуть їхній вплив на те, як ростуть кістки та як заживають м'які тканини.
До 30-ти відсотків території України може бути забруднено вибухонебезпечними предметами. Яка ж загальна площа замінування - зараз точно оцінити складно. Але наімовірніше, що вона вже більша, ніж в Афганістані чи Сирії. Ці країни були лідерами серед найбільш замінованих територій. Тож місцеві науковці обіцяють - щойно матимуть результати досліджень - ділитимуться ними з українськими колегами.