У Харкові запрацювала підземна школа [ Редагувати ]
Місія - вчитися офлайн. Нині, в Харкові, це справжній виклик для вчителів, учнів та й самої місцевої влади. Вихід - під землею. Спершу в Харкові відкрили метрошколу - класи розташовані просто у вестибюлях місцевої підземки. А з понеділка в місті запрацювала окрема підземна школа. Її збудували як укриття, що здатне витримати ракетний удар. Скільки учнів навчається там? Як їм даються знання в місті, де не змовкають сирени повітряних тривог. Репортаж Світлани Шекери.
Після неспокійної харківської ночі в укритті збираються діти. Тут облаштували першу в Харкові підземну школу. Малеча на перерві обідає бургерами й відпочиває в ресурсній кімнаті. Ця другокласниця жодного разу до цього не навчалася в шкільному кабінеті. Діти пішли в школу, коли вже йшла війна.
Єлизавета Бондаренко, учениця 2 класу:
- На онлайн-навчанні. За комп'ютером, бувало, за телефоном. - Скучила за школою? - Так, дуже скучила, ми бували зустрічалися, і мені дуже хотілося піти в підземну школу. Тепер я тут і мені це подобається. Я очікую знань, друзів. Я дуже багато чого очікую.
Вчителі з дітьми, а діти між собою, вперше знайомляться наживо, офлайн.
Тетяна Положий, директорка школи № 70:
Настрій в нас радісний, трішечки ми хвилюємося, вперше побачили одне одного: діти, вчителі й діти між собою. Діти не знали навіть, як пошикуватися парами. Коли ми в суботу заходили, це для них новина, тому що це діти, які були в оці ковідні обмеження, дехто не був у дитячих садочках і вони вперше все це роблять. Але вже сьогодні ми йдемо разом, тримаємо одне одного за руку. Ми сіли за парти. Подивіться, мені здається, що вони дуже комфортно себе почувають.
Дітей буквально вчать сидіти за партами.
Світлана Малявіна, вчителька Харківського ліцею № 70:
Ну, по-перше, обмежена територія, стіл-то дома великий, а парта вона ж має обмеження, де розташувати треба зошит, і книжку, і пенал.
Ці першокласники бачили одне одного тільки у вересні, на святі першого дзвоника. А писати й рахувати їх вчили дистанційно.
Онлайн отак і вчились. Батьки вчили їх писати. Ну, а тепер прохожу, беру руку, показую, як треба писати, що робити.
Першокласниця Вероніка каже: бачити вчителя наживо, а не на екрані, виявилося набагато цікавіше.
Вероніка Дибова, учениця 1-А класу:
Нормально, мені не скучно, як дома. У мене щось з мікрофоном там, в ноутбуці, а тут піднімаю руку і все, і я можу говорити.
Частина класу нині в евакуації. Тож діти, які не можуть прийти, підключаються до уроку онлайн.
Дітки, увімкніть всі камери, будь ласка, Мілаша, Андрюша, Софія, Нікіта, будь ласка. Двоє за кордоном, мами записують, а потім ввечері діти переглядають. Запитанням одним, запитання іншим, відповіді слухаємо. Хтось тут не знає відповіді, нам звідти допомагають. Тому так і вчимось.
Ось так і проходить змішаний урок - діти за партами починають:
"Прийшла лисиця на базар, принесла повну торбу якогось краму".
У сусідньому приміщенні - 11-класники. Їм, як і першачкам, конче потрібні "живі" уроки, бо ж невдовзі треба складати мультипредметний тест.
Марина Тараненко, учениця 11 класу 119 ліцею міста Харкова:
Я дуже сильно чекала, кожного дня питала нашого класного керівника, коли ж ми підемо до цієї підземної школи і нарешті ми всі тут, ми зібралися. Я дуже щаслива. Я завжди можу побачити перед собою вчителя, можу одразу запитати, якщо щось не так, якщо щось не розумію, плюс в мене не може бути проблем з інтернетом, тобто завжди я на зв'язку.
Працює підземна школа у дві зміни.
Олена Збицька, начальниця Управління освіти Адміністрації Індустріального району Харківської міськради:
Сьогодні ми зустріли 230 діточок в першу зміну. Перші - 11-ті класи, також у дві зміни, в нас перші - четверті класи, три основних уроки і старші, середня і старша школи - це чотири основних уроки.
Охочих навчатися, бодай частково офлайн, у Харкові більше, ніж місць в підземній та метро-школі. Тож міська влада розглядає питання про будівництво ще двох підземних шкіл-укриттів.
