Друга річниця евакуації захисників "Азовсталі": чи були готові герої скласти зброю [ Редагувати ]
Два роки тому розпочалася евакуація українських військових із заводу "Азовсталь". Бійці, які 86 днів захищали Маріуполь від окупантів, отримали наказ припинити оборону.
Більшість українських захисників опинились у виправній колонії в Оленівці, де в липні 2022 року росіяни влаштували теракт. Тоді загинуло понад 50 бранців. За два роки з російських катівень вдалося повернути частину захисників Маріуполя.
Наш воєнкор Ігор Левенок поспілкувався з оборонцями "Азовсталі". Чи всі вони готові були скласти зброю? Як воювали і як покидали Маріуполь наші герої - далі в сюжеті.
Оборона Маріуполя - найважча, найтрагічніша… 86 днів українські військові та правоохоронці билися в повному оточенні, доки не надійшов наказ командування зберегти свої життя.
Найбільша трагедія і найбільша помилка - це було допущення Маріуполя в оточення взагалі…
Владислав Жайворонок за позивним «Вікіпедія». Ветеран полку "Азов", учасник оборони Маріуполя. Два роки тому в ніч проти шістнадцятого травня зазнав тяжкого поранення. Втратив ногу. Того самого дня, непритомним, потрапив у полон до росіян. Повернувся в Україну внаслідок обміну.
Владислав Жайворонок "Вікіпедія", ветеран полку "Азов":
Я почув оцю новину, що, можливо, за нас там домовляться, а потім нас почнуть міняти там через кілька днів, сприймалося це мною як абсолютно щось бредове…Я не очікував, не розглядав таку можливість, не вірив у неї, я просто хотів продати своє життя по дорожче, хотілося повернутися і повоювати ще трохи…
Бої за Маріуполь фактично почалися з першого дня навали московитів. 25 лютого бойові дії тривали вже за усіма напрямками.
Двадцять четвертого я зустрів в морі на кордоні. Це було 4 ранку, коли дали тривогу по катеру бойову, і ми побачили в морі вже російські кораблі…
Ілля Ільяшенко за позивним "Смурф" - родом з Маріуполя. У 2022 Іллі виповнилося 19 років. Наймолодший морський прикордонник, оборонець «Азовсталі». Потрапив у російський полон. Повернувся, внаслідок обміну.
Ілля Ільяшенко на позивний "Смурф", морський прикордонник:
Ми отримали наказ повернутися на базу, і далі виконувати бойові завдання як піхота. Ми приблизно їхали дорогою, і одразу до дороги прилягає приватна територія, приватні будинки, і ворог вже був там. Вони всі нас чекали, і це був максимально близький бій, деякі навіть в притик до кацапів проходили й намагалися їх якось обійти. І на тому прориві нам під колесо залетіла протитанкова керована ракета. Машина була вже не робоча, скажемо так, і я втратив свідомість.
В місті, яке вже заполонили окупанти підрозділ Іллі з боєм проривався на Азовсталь. Захисники Маріуполя шалено й самовіддано чинили опір окупантам. У повній блокаді, навіть коли закінчувалася їжа і боєприпаси, вигадували способи як атакувати супротивника і завдати йому болючих втрат.
Владислав Жайворонок, "Вікіпедія", ветеран полку "Азов":
Менше людей, менше техніки, менше зброї, менше снарядів, менше боєкомплекту, всього менше і менше в рази, тобто противник просто задавлював кількістю. Все, що ми могли, це показувати ефективний спротив, розмінюючи власні життя якомога дорожче…
Часто хлопці кидалися на ворога лише зі стрілецькою зброєю. Зав'язувався ближній бій. І солдати так званої "другої армії" нерідко рятувалися просто втечею.
Ілля Ільяшенко на позивний "Смурф", морський прикордонник:
Все по ситуації, тобто краще, звісно, коли людина підготовлена, але така ситуація в нас була, тому в мене були там базові навички з тактичної медицини, працював з "Утьосом" - кулеметом великокаліберним, і з АК - і ці навички я використовував під час боїв і обстрілів…
Переважаючі сили ворога, змусили оборонців Маріуполя відійти до місць, де можна було більш надійно укріпитися і вберегтися в укриттях від потужних бомбардувань. Одним із таких місць став металургійний комбінат "Азовсталь".
Ілля Ільяшенко на позивний "Смурф", морський прикордонник:
Сама "Азовсталь" нагадує таку собі державу, яка розподіляється по регіонах, і кожен регіон має свою назву. На прикладі регіонів це бункера. "Джерело" - це де всі були захисники, "Бастіон" - де було командування, "Желєзяка" - де були поранені. Важко було, дуже важко, бо реально ми їли по пів банки на день, там чогось наварили з водою і все…
В таких умовах бійці жили, оборонялися і ділили свій пайок із цивільними, серед яких було чимало дітей.
З "великої землі" до заблокованих у Маріуполі захисників починає надходити невелика допомога. Повітрям, на гвинтокрилах, оборонцям доставляють бійців, їжу, боєкомплект і засоби супутникового зв'язку.
Це без перебільшення герої. Провести таку операцію - це треба було дійсно бути готовим віддати своє життя за державу, за народ і за хлопців…
Маріуполь втримався так довго не завдяки тим людям, які прийняли особисте рішення виходити, а я б казав про тих, хто купив час країні ціною свого життя та здоров'я…
16 травня 2022 року гарнізон "Азовсталі" отримав наказ від командування Сил оборони зберегти життя людей.
Хтось почав за голову хапатися, хтось більш холодно сприймав, як я, наприклад, я і не радів, звісно, і не засмутився, доволі спокійно це прийняв, розумів для себе що це треба робити. А деякі збиралися вже і не виконувати наказ, і своїми силами добиратися до України…
Приблизно дві з половиною тисячі осіб вийшли з комбінату. Українських військових росіяни взяли в полон.
Ілля Ільяшенко на позивний "Смурф", морський прикордонник:
По-перше, деякі кажуть, що ми здалися, але насправді це взагалі не виглядало як "здалися", бо коли ми виходили, то жоден наш захисник не опустив свою голову. Дивився їм в обличчя…
Потім були російські катівні, тортури, страта українських бранців в Оленівці. Гарантії безпеки від міжнародного Червоного хреста та ООН лишилися на папері. Статистика щодо обмінів є закритою. Скільки українців загинуло у полоні - також невідомо. Нині в російській неволі ймовірно перебуває близько семи сотень захисників Маріуполя.
От ми маємо задовбати всіх, але виходити, щоб Україна асоціювалася саме з цим, саме з небайдужістю, в першу чергу до своїх же. Тому в нас немає ніякого морального права якось забувати про наших військовополонених і нічого не робити…
