Їх носили Герої: у Рівному відбулась виставка-перформанс [ Редагувати ]
"Коди пам'яті. Ціна національної ідентичності". Виставка-перформанс у Всесвітній день вишиванки відбулась у Рівному. Представили вишиванки захисників, які загинули за Україну. Сорочки надали матері та дружини полеглих бійців. Акцію організували, щоб пам'ятали тих, хто віддав найцінніше - своє життя.
22 вишиті сорочки - 22 обірвані через війну долі. У центрі Рівного біля храму зорганізували виставку вишиванок загиблих Героїв.
Сорочку я йому шила, як він був в 11 класі, тобто це був 21 рік.
Історію сорочки свого сина нам переповідає матір загиблого Назарія Войтовича. У нього їх було аж шість, а ця - білосніжна з блакитно жовтим орнаментом, каже жінка, найулюбленіша. Її вишила бабуся.
Для мене це означає багато. Все, що з ним пов'язано.
Ця вишиванка - тепер реліквія для сім'ї Войтовичів з Радивилова. Їхній Назар загинув як Герой. У руках матері остання світлина сина. Тут він усміхнений боєць із позивним "Малий". Хлопець загинув у 19 років. Заради захисту країни покинув навчання у столичному виші.
Ольга Войтович, матір загиблого Героя:
Він був студентом, пішов добровольцем. 24 почалася війна, а 25 він пішов записуватись в тероборону, поставив маму перед фактом, що він іде захищати Україну. Спочатку тероборона - Київ, пізніше схід. Загинув 2 листопада 22 року - населений пункт Білогорівка, Луганщина, внаслідок мінометного обстрілу.
А це вишиванка Богдана Семенчука з Березного. Його матір каже, спочатку її купували на ювілей батька. А згодом вона прийшлася до серця синові. У ній він відсвяткував свій 25 день народження. А вже за три роки хлопець загинув.
Алла Семенчук, матір загиблого Героя:
Син був добровольцем з перших днів війни він повернувся із-за кордону для того, щоб захищати батьківщину, свою землю. Він потрапив в склад УНСО з батьком разом. Він був кулеметником в їхньому підрозділі. Загинув на Херсонщині 13 березня село Свобідне, символічна така назва села, даючи відсіч кулеметним вогнем окупанту. Він зберіг життя не одному десятку своїх побратимів.
Пані Алла каже, до війни теж мала білу вишиванку, тепер ходить лише в чорній.
Алла Семенчук, матір загиблого Героя:
Для нас сімей загиблих залишиться все в чорних тонах. Ми ніколи не зможемо обняти своїх синів. Це біль нашого серця, поки ми будемо жити. Але ми мусимо жити й пам'ятати! Живемо, вишиваємо нашу перемогу чорними й червоними нитками.
Сорочки Героїв одягнули на манекени. Деякі - вишиті матерями та дружинами військових. Таку виставку родини загиблих зорганізували у пам'ять про полеглих за Україну. Їх вшанували хвилиною мовчання.
Я прошу хвилиною мовчання згадати наших українських Героїв.
Ірина Рачковська-Баковецька, директор Рівненського обласного центру народної творчості:
Сьогодні ми святкуємо Всесвітній день вишиванки, але Україна, на жаль, дуже багато втратила своїх дочок і синів, які сьогодні могли б одягнути вишиванки й вийти до святкувань. Вирішили, що у Бога немає і в українського народу теж немає мертвих, тому сьогодні представлені вишиванки наших завжди живих захисників.
Організатори заходу певні, у вишиванках - закодована таємниця української Перемоги. А в сорочках, які носили при житті Герої, ще й ціна нашої національної ідентичності, яку так ненавидять вороги.
