У Широкіному бійці зміцнюють укріплення [ Редагувати ]

Неспокійно і під Маріуполем. Сьогодні нашій знімальній групі вдалось потрапити до села Широкине, де постійно тривають бої. Подробиці - у сюжеті Олександра Пантелеймонова.

У Широкиному інше життя та інші правила. Тут не можна довго залишатися на одному місці, смертельна небезпека чатує звідусіль. Раніше це було курортне селище. Тепер треба бути пильним повсякчас.

"Ось він знак Широкино, ми наближаємося, спереду само Широкино, немаленьке село. Курортне селище  Ми напевно зупинятися не будемо", - говорить водій.

Зупинятися тут заборонено, адже можна стати занадто легкою мішенню для ворожого снайпера. Всюди сліди від розривів та спалена техніка. Речі простих людей кинуті біля дороги.

"Бойовики знаходяться на сході Широкино і диверсійні групи, снайпери працюють в самому безпосередньо населеному пункті", - говорить Виктор Шидлюх заступник керівника сектора "М".

"Тут хлопці, що були до нас потрапили під мінометний обстріл. Про комп'ютер валяється", - говорить водій.

Трохи від'їжджаємо від "червоної зони". Тут наші військові риють траншеї, будують бліндажі.

Ось так біля Широкиного зараз дообладнують позиції наші військові. Цей бліндаж ще не закінчений. Тут ще немає постійного тепла та світла, але до вечора обіцяють все закінчити.

"Чотири людини тут живуть. Харчуємося теж тут, та й телевізор є, але він теж. Світла ж немає", - говорить Віталій військовослужбовець Збройних сил України.

Тут свої правила. Просто ходити у повний зріст тут не радять, так небезпечно. Позиції військових, немов фортеця. Дороги від одного укріплення до іншого прориті скрізь землю.

Це ось такі дороги війни, траншеї. Лише так сложно більш менш спокійно пройти до переднього краю. І ось там далі постійно ідуть обстріли.

"Яке пермир'я. Перемир'я - це коли не стріляють. А це не перемир'я, так що так", - говорить боєць Хохол.

Це правило війни залишається незмінним. Бійця захищає земля. Ось тут все обладнано на совість по статуту, тож є де сховатися.

Сліди від розривів усюди. Тут і від Градів, і від мінометів, всіх і не перелічиш.

"Це буквально півтори неділі назад, все поле засіяно градами. Можете піти подивитися. Там всюди воронки", - говорить боєць ВСУ.

Від обстрілів терористів потерпають і місцеві. У Бердянському сьогодні роздають воду та продукти від Червоного хреста. Світла та продуктів у магазинах тут немає вже давно.

"Неможливо спокійно ходити, неможливо у дворі, неможливо в будинку. Стріляють. Ось ці двері, ось ця люстра лопаються вікна. Тут внизу може і не так чутно, а он там ми живемо нагорі там взагалі дуже важко і дуже страшно, ні дня, ні ночі спокійної немає", - говорить Анна Миколаївна, жителька Бердянського.

Буквально за декілька кілометрів звідси починається Маріуполь. Там мирне життя. Різниця як між двома різними світами. В одному мир, в іншому війна. Але і там, і там хочуть тиші і спокою.