Військові з передової потребують лікування поствоєнного синдрому [ Редагувати ]

Українські військові, які повернулися з передової, потребують психологічної допомоги. Проте звертаються по неї одиниці - кажуть всерйоз стурбовані лікарі. Чому - з'ясовували наші кореспонденти.

Микола разом з іншими бійцями вийшов на перекур з лікарняної палати. Посміхається, жартує. Здавалося б, жодних проблем. Але наприкінці розмови зізнається: майже не спить.

Один не спить, інший дратується через дрібниці. На третього без причини накочує агресія. Лікарі називають це поствоєнним синдромом. На нього страждає майже кожен, хто повернувся з передової. Але по допомогу звертаються одиниці.

"На сьогоднішній день це десь 1-2 відсотки. Люди не усвідомлюють, що зміни в їх психіці насправді відбуваються", - розповідає Наталя Галицька-Пасічник завідувач відділу Дніпропетровської міськлікарні №1.

Цей інцидент стався у Львові десять днів тому. Боєць на ротації намагається потрапити до жіночого гуртожитку. Вахтер не пускає. У відповідь хлопець дістає ніж.

"Почав кричати, до всіх ножем тицяти", - каже Віталій очевидець.

"Особа, яку ми затримали, він перебував в збудженому стані, в стані в п'яному вигляді. Був неадекватний. при ньому виявлено було два ножі. На одному була кров", - повідомив Роман Гранківський, начальник Франківського райвідділу міліції Львова.

Як з'ясувалося згодом, виною всьому - сильна контузія плюс алкоголь. Лікарі кажуть: більшість бійців саме за допомогою спиртного знімають стрес.

"Близькі помічають, що він став дратівливий, став знервований. Дуже агресивно реагує на якісь слова, йому важко включитися в мирне життя, і він починає щодня вживати спиртне", - пояснює Тетяна Гавриленко, лікар-нарколог.

З Андрієм ми знайомимося у лікарняному дворі. На годиннику - дванадцята година. А він Уже напідпитку. П'ятдесят грамів - і на якийсь час забуваєш про війну.

"Півгодини поспав - встав, пішов. Пошатався, покурив, ліг спать. Через час-півтора опять", - каже Андрій, військовослужбовець Збройних сил України.

У Цій лікарні бійці неодмінно проходять через відділення психотерапії. Ще в кількох медустановах області для них створені анонімні гарячі лінії. Але цього мало. Потрібна серйозна держ-програма психологічної реабілітації військових.

"Потрібно, зрозуміло, цих хлопців брати на особливий контроль. Тому що не втративши цих хлопців там, ми втрачаємо їх тут!", - впевнена Марина Нечипоренко, волонтер.