Луганськ та Донецьк з’єднала залізнична "дорога життя" (відео) [ Редагувати ]

Потойбіччя фронту. Люди, що лишились там, намагаються жити довоєнним життям, їздити в гості, спілкуватися з ріднею.

Наші журналісти, які працюють по обидва боки фронту, проїхали так званою "дорогою життя" - електричкою з Ясинуватої, що на Донеччині, до самого Луганська.

Враження від спілкування з людьми, які були вимушені залишитись на окупованій території, дивіться далі у репортажі Андрія Лаща.

Про колишнє значення вузлової станції зараз нагадує хіба що розклад. Понад півроку вокзал Ясинуватої, що у передмісті Донецька, порожнів - поїзди не ходили. Нарешті пустили першу електричку. Вона зв'язала Донецьк із Луганськом.

"З відновленням цього маршруту у нас з'явилася робота. Зігріває вже душу", - розповідає машиніст Сергій Сапрунов.

До безбілетників тут ставляться з розумінням.

"Якщо у людини немає грошей, ви розумієте - військовий час. Грошей немає, то будемо входити в положення", - пояснює кондуктор-контролер Людмила.

Віктор їде до дочки та внучки. Не бачив їх з початку бойових дій.

"Я сюрприз їм зроблю. Я нічого не сказав, про те, що приїду. Час не спокійне. Вони всі дзвонять, коли дідусь приїдеш. тому приїду несподівано", - розповідає житель Ясинуватої Віктор.

Замість гостинців продукти з гуманітарки: масло та макарони.

"Черга. Там запишись, а потім іди, де солдати. Там тобі вже видадуть пайку", - розповідає житель Стаханова Віктор.

Валентина Орєхова з дочкою їде до батьків у Луганськ. Не бачилися вже давно. З сестрами, а вони опинилися по той бік фронту, майже рік.

"Мрію, щоб відновили рух у бік Старобільська та в інші сторони, щоб можна було спілкуватися і їздити безперешкодно. Все-таки родичі є родичі і меж для родичів не повинно бути!" - розповідає жителька Донецька Валентина Орєхова.

Зупинка в Єнакієвому довша, ніж в інших містах. Далі вагони потягне тепловоз, через обрив контактної мережі.

"Це вокзал. Вуглегірськ. Вікон немає взагалі. Одна сторона зруйнована. Те, що створювалося роками, зруйнували в одну мить. Страшно. Одне слово "війна" страшно", - розповідає пасажирка Валентина.

Вокзал Вуглегірська наразі розбитий, проводи висять, рейки дивом уціліли.

Після розбитого Дебальцевого електричка поїхала швидше. На під'їзді до Луганська пасажири пожвавішали, готуються до зустрічі з рідними.

Валентину та її доньку на вокзалі зустрів чоловік сестри. Інвалід, безробітний, без допомоги держави - він живе на межі. Йому привезли продукти. А от і батьківський дім. 85-річна Катерина Юхимівна вірила: ще побачить дочку і внучку. Чекала на них щодня.

Люди у фронтових містах радіють кожному дню затишшя, бо він дає надію, що на їхній землі колись все-таки відновиться мир та нормальне життя.