У Києві відкрили виставку портретів жінок-волонтерок [ Редагувати ]

"На межі". Саме таку назву має виставка робіт українських митців в столичному ПінчукАртЦентрі. Про яку межу йде мова і що об’єднує ці роботи, дивіться у сюжеті.

Виставка "На межі" - це українське мистецтво сформоване в переломні моменти життя країни. Від періоду "перебудови", через перші роки незалежності і до початку Помаранчевої революції. Це погляд на тогочасне життя крізь призму мистецтва.

"Ідея Кордони - як психологічний стан людини, яка на межі самогубства. З іншого боку, кордон - це фізичне позначення країни. З третього боку - це прикордонний стан. Я думаю, це ті три елементи, які простежуються у виставці. Але особливо важливо - психологічний стан. Саме до нього відсилає нас назва виставки", - розповідає заступник арт-директора "PinchukArtCentre" Бьорн Гельдхоф.

Через свої роботи митці тих періодів показували свої думки, відзеркалювали історію, реагували на події. Вони шукали способи, аби відвойовувати свою творчу свободу. І знаходили.

"Тут повинна литися вода. І коли вона ллється у верхню лійку, вона потім ділиться надвоє, вона все ще ллється, потім ділитися ще раз надвоє, і потім вона починає капати і ці краплі до кінця стають все менше і менше. Це робота, яка символізує виснаженість суспільства, фізичну неможливість суспільства до регенерації. Це дуже гостро відчувалося в 90-х роках", - пояснює український митець Павло Маков.

А у рамках простору Пак-Юа, куди куратори щоразу відбирають виключно нові роботи українських митців, своє місце знайшла виставка Зінаїди Ліхачевої під назвою "Mute" - безмовність. Це статичні відео з портретами 16 жінок-волонтерів Майдану. Робота народилася в результаті довгих розмов художниці зі своїми героїнями, занурення у світ їхніх емоцій після акцій протесту. Та на екрані ці переживання залишаються безмовними.

"Я вирішила створити цю роботу для того, щоб поставити крапку. Щоб люди змогли виговоритися. виговоритися емоційно, але без слів. Власне і ракурс припав на жіночу аудиторію, тому що я в своїх роботах розглядаю жіночу суть, жіночу природу, і мені захотілося саме цю роботу - присвятити жінкам. Я не відбирала учасниць, це волонтери.

Я кожну обдзвонила і запропонувала взяти участь у цій роботі. І ви знаєте , погодилися всі. Без винятку. Коли ти заходиш в цей простір,  ти встановлюєш свій власний контакт з кожним портретом. І кожен портрет починає працювати зі своїми історіями. І кожен глядач може виявити якісь свої історії. Витягти якісь глибинні переживання", - розповідає українська художниця Зінаїда Ліхачева.

На одному просторі з відео-портретами стоїть символічна ялинка. Замість іграшок - особисті речі героїнь. Своєрідні талісмани. Паралельно з виставкою художниця відкрила фейсбук сторінку з такою ж назвою. На ній будуть з’являтися життєві історії кожної з 16 жінок.