Хірурги рятують життя звільнених з полону кіборгів [ Редагувати ]

У Дніпропетровськ знову везуть поранених. Серед них є і звільнені військовополонені. Як їм жилося у полоні - знає наша знімальна група.

Сімох поранених в Дніпропетровську обласну лікарню привезли ще вчора пізно ввечері. Сьогодні до кінця дня тут очікують борт ще з тридцятьма бійцями.

Серед тих, кого привезли напередодні, п'ятеро - з передової, здебільшого з пораненнями від вибухів мін. Двох - волонтери привезли прямо з полону. Вадим - захисник донецького аеропорту. Їхав у БРДМі, коли у нього влучив снаряд. Того ж дня - потрапив у полон. П'ять місяців він жив у захопленій бойовиками будівлі Донецького СБУ - поранений, з переламаним тазом.

"З 20 січня. Жили в архівах, архівного приміщення - там полки, і з шостої полиці зверху впав вниз. Таз поламаний. Лежав. Потім потихеньку вставав. А що робити? Виходу-то не було", - розповідає звільнений з полону Вадим Бабенко.

Про полон розповідає неохоче. Єдине, що каже - "Хорошого мало".

Тридцяти-восьмирічний Роман з Полтавщини взагалі не може розмовляти. Його стан - дуже тяжкий.

"Перестав дзвонить. І ми одразу почали його шукати, стали всюди дзвонить. Сказали нам: пропав безвісти, а потом сказали - попав у полон. Вчора ми його забрали слава Богу", - говорить Ганна Капатій, мати звільненого бійця.

Зараз лікарі борються за життя бійця. За місяць, що він був у полоні, поранення дуже ускладнилося, в нього майже не залишилось неушкодженого органа.

"У вкрай важкому - можна сказати, в критичному стані. Вже дав одну зупинку серця. Сьогодні лікарі-реаніматологи роблять все можливе, щоб стабілізувати його стан", - говорить Сергій Риженко, головний лікар Дніпропетровської обласної лікарні.

Мама бійця не відходить від ікон. Живе тут, у лікарні. Молиться, щоб син одужав. Вдома на нього чекають дружина й шестеро дітей.