Село у Румунії заманює туристів різноманіттям культур [ Редагувати ]

Жителі Суліни, що на сході Румунії, взялися повернути колишню славу своєму містечку. Попри те, що дістатися туди можна хіба що човном, а інфраструктури майже немає, місцеві знають, як привабити туристів.

Дорога до Суліни - це кілька годин стареньким поромом. Капітан веде судно поволі. Розповідає про місцевість і вихваляється давньою історією свого регіону.

Містечко сховалося у гирлі Дунаю, за володіння ним завжди точилась боротьба. Контролювати ці території намагалися кілька імперій - візантійська, російська, османська.

"Ми перебуваємо на кордоні колись великих імперій. З одного боку, європейські, а вже морем можна дістатись Туреччини й України. Трохи далі - Росія та Грузія. Наше місто на європейському боці", - говорить Ілінка Михаіл, речниця мера міста.

Поки місто має не надто привабливий вигляд. Довкола чимало стареньких будиночків з обдертими стінами. Заасфальтованих доріг майже немає. Усе, що тут нині нагадує про Європу - прапорці Євросоюзу на будівлях.

Та місцеві переконані, таке становище тимчасове й вірять, незабаром від туристів не буде відбою. Приїжджих вабитимуть історією та народним колоритом.

Одна з основних принад містечка, на думку сулінівців - місцевий цвинтар. Адже на кладовищі поруч поховані іудеї, християни та мусульмани. Нині у Суліні проживає лише чотири з половиною тисячі людей. Та на таку малу кількість населення - тут справжній осередок найрізноманітніших культур.

"Тут проживають представники 26 національностей, котрі однак чудово між собою ладять. Колись греків тут було більше, вони складали 80 відсотків усього населення.

Згідно з документами, офіційною мовою була французька, проте усі розмовляли – грецькою", - говорить Катаріна Дракопуло, президент грецької діаспори.

Нині місцеві спілкуються румунською, але румунами себе називає лише половина з них. Решта - це греки, турки, італійці, угорці, вірмени, болгари й навіть один українець.