Журналісти-переселенці видають газету для жителів Донбасу [ Редагувати ]

Дороги Донбасу - єдине українське видання, яке можна почитати у так званій "сірій зоні" АТО. Газету для понад 20 населених пунктів видає подружжя журналістів-переселенців. Друкують у Дніпропетровську і везуть у міста й села, що межують з передовою.

З двома дітьми, без грошей і перспектив Тетяна та Олексій рік тому втекли з рідного Димитрова. Жити там далі не змогли через активну проукраїнську позицію.

"Олексій записався, щоб хоч в якийсь добровольчий батальйон потрапити. Пару разів дзвонили незрозумілі люди, номер не висвітлений, і казали: "Ви не боїтеся, що діти з садочка не дійдуть?", - розповідає переселенка з Донецької області Тетяна Миль.

Доки Олексій воював на передовій, Тетяна з дітьми осіла в глухому селі на Дніпропетровщині. Там журналістка за фахом і загорілася ідеєю видавати газету для мешканців так званої "сірої зони". Жінка каже: про Україну досі багато страшних міфів і їх немає кому розвіяти.

"Про снігурів, про немовлят. Люди почали там у це свято вірити! Крім російських каналів, на територію багатьох міст взагалі нічого не проходить", - каже Тетяна Миль.

Роботу над газетою подружжя розпочало, щойно Олексій перевівся на службу в Дніпропетровськ. Дружина - редактор. Чоловік - верстальник.

"Я на себе узяв всю технічну частину. Вона в цьому слабо плаває. Тому верстка, підбір шпальт - це моє. А її завдання - редакторська та коректура", - розповідає переселенець з Донецької області Олексій Бутков.

Перший номер "Доріг Донбасу" - так назвали видання - разом з гуманітарною допомогою у "сіру зону" повезли львівські волонтери. На дванадцяти шпальтах - зокрема, про життя переселенців та проблеми прифронтових міст.

Подружжя сподівається: видання зможе повернути жителів Донбасу обличчям до України. Принаймні весь перший тираж - тридцять тисяч екземплярів - миттю розлетівся.

"Ми охопили понад 20 населених пунктів. В основному Донецької області. І тільки два - в Луганській. Луганська область дуже просить. Але, на жаль, все впирається в фінансове питання. Зробити безкоштовно я можу, зверстати безкоштовно Олексій може. А ось друкарня безкоштовно працювати не буде", - пояснює Тетяна.

Вже готовий другий номер газети. Та досі немає спонсора, який би заплатив за її друк. Проте переселенці-журналісти вірять: їм допоможуть.