На Запоріжжі подружжя виховало 33 дитини [ Редагувати ]
Виховали 33 дитини та мають 25 онуків. Родина Каленюк із Мелітополя, була однією із перших в Україні, хто створив дитячий будинок сімейного типу. Як розділити одне батьківське серце на всіх - про це у репортажі наших кореспондентів.
"Аліна, будь ласка, сядь посидь, добре? А дідусь переживає, і так хвилюється, ні, не може два слова сказати".
У десятикімнатній квартирі Каленюків яблуку ніде впасти. У родини - ювілей. Їхньому дитячому будинку сімейного типу - 25 років. Коли Олександр з дружиною вже мали шістьох дітей, вирішили дати притулок ще п'ятьом.
"Спочатку було дуже важко, 90-ті роки. Коли була дуже велика інфляція. Тобто, нам не платили по півроку зарплати. Тобто, і на дітей утримувати теж не було. Доводилося нам їздити працювати і в садах, і по полях", - розповідає батько Олександр Каленюк.
Відтоді родина Каленюків збільшувалась. Був час, коли виховували одразу 20 дітей. І навіть сьогодні тут ростуть 9 непосид. Найменшому - вісім. Тож гостям важко втямити - де діти, а де - онуки. На запитання - з ким важче, Олександр зізнається…
"Чесно кажучи, зараз з онуками, тому що онуки на шию сідають".
Багато вихованців вже влаштувались у житті. Хтось живе в Івано-Франківську, хтось - у Хмельницькому, хтось в - Італії. Та всі вивчили головне правило життя.
"Найголовніший, це те що, ну, я зараз заплачу… Ну, перш за все, потрібно залишатися людьми. І чого б в житті не сталося, не залишати своїх дітей", - каже дочка Ірина Хасанова.
Під цим дахом ніколи не ділили дітей на своїх і чужих, каже рідна донька подружжя Наталія.
"Їли з однієї ложки. За одним столом. Завжди, не було такого, що мені цукерку, комусь - ні. А карали теж однаково. Винна - у кут", - розповідає донька Наталія Каленюк.
Привітати велику родину з ювілеєм прийшли друзі. Серед них - рятувальники. Адже глава сімейства - ліквідатор аварії на ЧАЕС.
"Ви знаєте, виховати шістьох своїх дітей - це багато. А плюс до цього - ще й 27 прийомних - це дуже багато", - каже начальник сектору зв'язків зі ЗМІ ГУ з Надзвичайних ситуацій у Запорізькій області Юлія Баришева.
Олександр з дружиною кажуть: якщо Бог дасть, приймуть ще дітей.
"Сьогодні дітки зібралися, всі обіймають і не знають, з якого боку. Мені це дуже приємно", - зізнається мама Валентина Каленюк.
Зараз у родини Каленюків лише дві мрії: дожити до правнуків та дочекатись давно обіцяного державою власного окремого будинку. Адже навіть у такій великій квартирі вже давно затісно.