На Дніпропетровщині волонтери рятують коней від бійні [ Редагувати ]

Маємо просту і зворушливу історію. Колись титуловані, а нині - списані і мало не потрапили на бійню. Це про вихованців незвичного притулку. За 30 кілометрів від Дніпропетровська доживають віку покинуті коні. Історії їхнього порятунку дізналися наші кореспонденти.

Вони настирливо пирхають чекаючи на шматочок цукру й пасуться на сільському лузі. Олена - саме вона організувала притулок для старих і хворих коней - розповідає їхні історії. Це - Бембі - її волонтери встигли викупити у заводчика.

"Через дефект. Бачите, викривлена щелепа. Через дефект такі коні йдуть відразу на забій", - каже організатор притулку Олена Русина.

5 тисяч гривень. В таку суму господар оцінив Бембі. За Океана віддали удвічі більше. Колись він виступав перед глядачами. Його списали через вік - 20 років - і серйозну хворобу ніг. Завдяки догляду й лікуванню, зараз Океан майже здоровий.

"Всі ніжки я кожен день чищу йому. Вичищати, щоб не було вологи. Океан, Океан, вклонися. Розумничка, розумничка".

Ця конячка абсолютно здорова. Але теж дивом уникла ножа м'ясника. У притулку вона улюблениця.

"Звуть її Тара, дуже нахабний кінь. Зараз же випущу і все з кишень ваших вона витягне, все перевірить".

Цей прихисток живе на кошти волонтерів і нечасті пожертвування. За кіньми допомагають доглядати відвідувачі. Олена - майбутній ветеринар. Приїжджає з Дніпропетровська. Зараз вигулює Корвета. Йому 19.

"Він працював в прокаті весь цей час, тобто катав дітей. У нього в принципі немає ніякої хвороби, але його все одно списали через вік", - каже жителька Дніпропетровська Олена Шкутенко.

На ліки для коней, корми та оплату комунальних послуг щомісяця йде до 10 тисяч гривень. Заощаджують волонтери на усьому. Навіть стійло робили самі з того, що було під рукою. Мріють звести маленьку альтанку, щоб запрошувати на безкоштовну іпотерапію хворих діток.

"Скільки було вдалих прикладів, коли дітки, хворі на ДЦП або з іншими вродженими проблемами показували дуже позитивні результати", - наголошує волонтер притулку Тетяна Мокієнко.

Волонтери нічого не просять. Але, кажуть, будуть вдячні за ліки й корми для коників. А ще від вільних рук і будматеріалів не відмовляться, адже притулок треба терміново розширяти. Бо надто багато є тварин, яких треба рятувати від смерті. А розмістити їх ніде.