В Комінтернове бойовики підтягнули військову техніку [ Редагувати ]

Ворожі обстріли на Маріупольському напрямку не вщухають. Щоправда, протягом цієї доби їх інтенсивність трохи знизилась.

Найгарячішими точками і досі залишаються Мар'янка, Красногорівка та Широкине. Напружена ситуація і поблизу окупованого Комінтерново. Кореспондент Станіслав Кухарчук розповість докладніше.

Ця дорога веде прямо до окупованого Комінтернового. Від нашого блокпоста трохи більш як кілометр. Але проїзд заборонений - лінія фронту.

Бойовики зайняли селище ще взимку. Тепер там справжній укріп-район. Та на початку тижня найманці просунулися вперед ще на 500 метрів.

- У бінокль видно блок - пост їхній. Порили та позакопувалися вони там хорошо, ось на бугру все, вони від села вийшли всі за бугор.

Ситуація на опорному пункті напружена. Майже тиждень бойовики обстрілювали наші позиції з мінометів та гранатометів.

За даними розвідки, все Комінтернове буквально заставлене ворожою технікою. Та останньої доби противник наче завмер, кажуть бійці.

"Розриви були у нас біля бліндажа, біля блокпоста були, як по звуку. По розриву то 120 мм.  Ну поки досить таки тихо. То, що вони нам 2-3 штуки кидають - це тихо", - прокоментував військовослужбовець ЗСУ Кирило.

Така доволі умовна тиша зберігається майже на всьому Маріупольському напрямку. За добу лише 10 ворожих обстрілів.

"Основними гарячими точками залишаються Широкине, Мар'янка, Новотроїцьке. Там противник постійно обстрілює позиції наших військ.

Минулої доби він не використовував заборонене озброєння. Але вів вогонь із всіх наявних засобів", - прокоментував прес-офіцер Оперативно-Тактичного угруповання "Маріуполь" Віталій Кирилов.

Поки є можливість, військові намагаються допомагати жителям прифронтових сіл. У цього батальйону під патронатом 3 населені пункти.

Частину свого денного пайка бійці вирішили віддавати мирним жителям, які потребують піклування. Валентина Федорівна не нарадується, що українські військові квартирують у їхньому селі.

"Ми потихеньку тут по старечому живемо. Не ображаємося, дякую вам, допомагають. Привозили гостинці недавно, їсти нам є що, слава Богу", - розповідає жителька села Новоселка Валентина Стєпанова.

Та й для військових таке піклування про старих - на радість. Місцеве населення теж в боргу не залишається - кому пісню заспівають, кому квіти подарують.

"Ми сумуємо за своїх рідних і близьких, і хлопці нудьгують. У нас теж є бабусі і дідусі. Для нас це ті яких, ми не можемо провідувати на даний момент, тому вони теж наші", - прокоментував військовослужбовець ЗСУ Позивний "Ліса".

Попри різні долі та вік і у військових, і у місцевих жителів одна на всіх мрія - швидше закінчити війну.