У Зайцевому ховаються у підвалах від обстрілів ворога [ Редагувати ]

Понад 5 годин бойовики цієї ночі обстрілювали Зайцеве неподалік Горлівки. З артилерії забороненого калібру дісталось і мирним мешканцям. Детальніше - розповість Ярослав Кречко.

Ця ніч у Зайцевому була однією з найтяжчих за останній час. Крім уже звичних мінометів бойовики вдарили з артилерії 152 калібру. Усе почалося одразу після заходу сонця.

"Я в цей час стояв на посту, почув свистить і зайшов в укриття", - говорить "Ворон" військовослужбовець Збройних сил України.

Це вже тепер про обстріл Віталій говорить з усмішкою. А вночі протягом 5 годин не можливо було вийти з укриттів не лише військовим, а й мирним мешканцям. На городі у Володимира Васильовича упав ворожий снаряд 152 калібру.

У сусідки Тетяни снаряд бойовиків теж розірвався прямо на подвір'ї. Осколками посікло стіни будинку, порозбивало вікна і дах.

"Якраз я сказала: мамо, підемо в підвал, підемо в підвал, - я не пойду. Вона взагалі ніколи в підвал не йде. Їй, по-перше, погано, тиск, серце. Я її потягла в підвал - тільки я її посадила, мене як дало і лікоть трохи здерло і тут ось. Це дзвін скла, дзвін всього", - говорить Тетяна, жителька Зайцевого.

З підвалу Тетяна ще бігала перекривати газ, аби будинок не загорівся, і рятувала пса. А тоді вже до ранку разом зі старенькою мамою - сиділа в підвалі.

"Плакали. За шо, про шо і чому, вже сил немає. Діти приїхали - кидай все, бабуся сидить - нікуди я не поїду звідси", - говорить Тетяна.

Уже зранку до будинку Тетяни зійшлися сусіди. Гуртом вони намагаються до настання сутінок - хоч якось залатати дах та дошками забити вікна.

Через постійні обстріли бойовиків у "Жованці", так називають цю частину Зайцевого - вже два місяці немає світла, - розповідає Людмила, яка тут фактично за сільського голову.

"Нам людям вже нічого видати, то чим люди можуть засклити вікна або закрити вікна, накрити дах, тобто будматеріали закінчилися", - говорить Людмила, жителька Зайцевого.

Двічі на тиждень мирним мешканцям безоплатно привозять хліб і речі першої необхідності. У селі на лінії вогню досі живе більше двохсот людей, семеро з яких - діти.