Жінка після загибелі чоловіка на Донбасі вступила до армії [ Редагувати ]

Сьогодні в Україні відзначають день Захисника Вітчизни. Це свято сотень тисяч українських воїнів - армійців, гвардійців, прикордонників, які зараз захищають нашу країну на її східних рубежах. 

 У нашому наступному сюжеті ми розкажемо про родину героїв - воїнів АТО. Поки чоловік звільняв окуповані українські землі від російської орди, вона була його надійним тилом - берегла домашнє вогнище та ростила дітей. А після загибелі коханого сама пішла до війська. Історію жінки-захисниці дивіться далі у сюжеті. 

У цій рішучій жінці, одягненій у військовий піксель, ніяк не впізнати колишню домогосподарку. 29-річна сержант Збройних сил України Марія Книш розповідає, ще кілька років тому вона вела спокійне сільське життя в рідному Левкові. Готувала обіди для родини, доглядала худобу та город. Однак страшна дата - 28 липня 2014 року - назавжди змінила її життя.

"Пропускали наші колони. І коли остання наша колонна поїхала, вони вже мали блокпост звертати, їхати за ними, впала міна. Осколочна. І був він між тими розрахунками", - розповідає сержант 95 аеромобільної бригади ЗСУ Марія Книш.

 Для 8-річного Артема та 6-річної Аріни на згадку про тата лишилися тільки численні медалі та фотографії. На світлинах старший сержант Олександр Книш усміхається з військових полігонів, закордонних навчань та з іракської землі, куди двічі їздив миротворцем.

За його плечима було більше десяти років військової служби. На початку весни 2014 Олександр у складі 95 аеромобільної бригади поїхав обороняти український схід. Живим родина його більше не побачила. Він загинув за кілька днів до першої своєї відпустки. Командирові мінометного розрахунку Олександрові Книшу був лише 31 рік.

"На Карачун, вони потім з Карачуна, місто Слов’янськ вони визволили. Я пам’ятаю смску "жончик, Слов’янськ наш", розмістилися, а потім боєприпаси, поїхали в Донецьк, потім вони визволяли села поетапно. Там він в донецьку і загинув на виїзді. Якщо б був медик, його б врятували на той час. Бо це осколочне поранення - це не є смертельним. Просто у нього в сонну артерію потрапило, кров втратив і загинув", - каже Марія Книш.

За рік після смерті чоловіка Марія вирішила продовжити його справу і таємно від родини вступила до лав Збройних сил. У ту саму 95 аеромобільну бригаду, де служив її коханий, жінка пішла медиком-стоматологом.

Однак за два відрядження в зону АТО колишній сільській фельдшерці довелося навчитися бути і психологом, і помічником хірурга. Дислокувалися в околицях того ж звільненого Олександром та його побратимами Слов’янська. 

"Я і на перев’язках була, і допомагала при операціях, і маніпуляції були, і стоматологу-лікарю допомагала. Особливо на передовій там потрібні лікарі. Не вистачає", - каже Марія Книш.

Завдяки увазі та підтримці дітей, Марія змирилася із втратою та переборола відчай. Вона впевнена, Олександр віддав своє життя за їхнє майбутнє.

Нині Марія разом із частиною легендарної 95 повернулася до Житомира. Однак і в мирному місті відточує медичні та військові навички. Каже, якщо ситуація на фронті загостриться, без вагань повернеться на передову.