Красногорівку обстріляли з важкої артилерії [ Редагувати ]
Четверо українських військових поранені минулої доби в зоні АТО. Зафіксовано 77 обстрілів. Найбільше ворожих атак - на Донецькому і Луганському напрямках. Там ворог активно веде вогонь із мінометів, гранатометів та стрілецької зброї. У Красногорівці мінометним вогнем пошкоджено два житлові будинки. Репортаж із передової дивимося далі.
Ворожі міни вдарили по Красногорівці вночі. Одразу по кількох вулицях. Цей будинок був пошкоджений під час обстрілу 28-го травня. І ось прилетіло знову.
"О другій двадцять ось це було - 82 мм. Ось це я знайшов", - говорить Володимир Вікторович, житель Красногорівки.
А це вже передові позиції під Старогнатівкою, неподалік Волновахи. У посадках навпроти - вже окопи противника. На дорозі біля них - можна розгледіти залишки підбитої вантажівки - нею найманці намагалися підвезти боєприпаси, але їх підбили. Останніми днями тут досить тихо, проте бійці розповідають - за ними постійно стежать безпілотники бойовиків.
"Наша посадка вище - зручно. Ми все бачимо, вони - не бачать. Три дні на посту стою - вони постійно літають. По дві-три штуки. - А ви їх збиваєте? - Дуже важко в нього за автомата поцілити. Налякали "трасерами" - полетів далі", - говорить позивний "Танкіст", військовослужбовець ЗСУ.
Кілька днів тому - до цих окопів уночі намагалася підійти ворожа група. Проте її побачили в тепловізор і відкрили вогонь на ураження.
"Підходили метрів на 500. Після того - ми зв'язалися з сусідами, відпрацювали. Оглядають наші вогневі позиції. Чи є тут ми, чи ні. Чи помітять, чи ні", - говорить позивний "Солома", військовослужбовець ЗСУ.
Артем воює ще із 2014-ого. Розказує, як торік зі своїм загоном вирушив до сірої зони - забрати загиблих. Раптово зустріли таку ж команду - ворога. З'ясувалося, що загиблі побратими вже не на нейтральній, а на підконтрольній бойовикам території. Тоді Артем просто пішов на перемовини.
"Відчуття були не звичні, невизначеність – це, напевно, саме страшне. Бо до наших метрів 500-600, а вони тут – поруч. Але рішення їхнє командування прийняло. Ми розділися - футболки, штани без зброї втрьох поїхали", - говорить Артем, військовослужбовець ЗСУ.
Артемові вдалося повернути чотирьох загиблих бійців, їх він викопував із братської могили.
"Чоловік 50-60 стояли і просто дивилися, спостерігал, стоячи в ряд. Впливали на нас - задавали провокаційні питання, розуміючи, що стан наш не зовсім виграшний", - говорить Артем, військовослужбовець Збройних сил України.
Військовий каже - хоч вже минуло майже три роки - досі пам'ятає ті хвилини під ворожими кулями. Його війна за полеглих побратимів - триває.