Мистецтво допомогло розвіднику реабілітуватися після поранення [ Редагувати ]

Прикраси, сумки та статуетки з бісеру - від АТОвця. За роботами колишнього бійця столичні модниці шикуються в черги. А сам він каже: це не лише творчість і бізнес, а й реабілітація після тяжкої травми. Як вигадливі орнаменти допомагають стати на ноги українському захисникові - дізнавалася Поліна Спасенко.

Бісер, шпилька, сконцентрованість розвідника - і старі радянські скульптури отримують друге життя.

"Техніка індіанців Уїчоль. Це індіанці з Мексики. Друге їх ім'я - в перекладі це - люди мистецтва, митці. А ще є ім'я - лікарі землі".

Андрій Живущий - колишній розвідник. Бісер уперше взяв до рук ще в дитинстві. Робити мозаїки і вишивати вчився самотужки. Паралельно цікавився індіанською культурою. Два захоплення поєдналися в одне.

"Це черепашка, бачите. Лапки ось. Черепаха - це жіночий символ. Це кукурудзи квіточки. Це такі наче як хвилі, бачите, це є хвилі життя".

Більше ніж хобі це стало після поранення в зоні АТО. Той день Андрій згадує неохоче. Каже лиш, ішов із побратимами на бойове завдання.

"З вісьмох хлопців залишилося три", - говорить Андрій Живущий, ветеран АТО.

Не міг ходити. Контузія. Шпиталь. Далі - ще один і ще. На лікарняному ліжку Андрій знову взявся до творчості. Оздоблював сумки, робив браслети і намиста. Першими замовниками стали волонтери. А далі - закрутилось. Із прикрасами від Андрія не розлучається тепер і Тетяна. Демонструє індіанські браслети і сумку.

"Перше - це от така от сумка. Роздивляємся. Дівчата, влазить багато. Вся шкіряна вона. І мені ще сподобалось, розумієте, чому, - ексклюзивні речі. Тобто, я знаю, що в мене сумочка така, вона одна", - говорить Тетяна Колотило, помічниця Андрія Живущого.

Тепер Тетяна допомагає майстрові.

"З рекламою в соцмережах. На сторінці "Майстерні Живущого" - мініатюрні клатчі, яскраві намиста і фантастичні тварини.

А вдома - серед робіт - порядкує киця Лакі. Пухнасту - Андрієві подарував побратим.

"Ця мала, вона мене, скажем так, можна сказати, з того світу витягла, бо з моєю контузією, то не дуже добре. А коли мій побратим подарував мені кошеня, то почав до тями приходити", - згадує Андрій Живущий, ветеран АТО.

Стати на ноги - в прямому і переносному сенсі - допомагає і творчість, каже Андрій. Гроші від продажу робіт збирає на лікування, адже воно ще триває. Решту - віддає на потреби бійців у військовому шпиталі.