На Буковині ветерани АТО не можуть отримати обіцяну землю [ Редагувати ]
На Буковині учасники бойових дій вже другий рік оббивають пороги кабінетів чиновників, просять виділити їм обіцяну землю. Та, схоже, посадовці чути їх не бажають. Сьогодні бійці вкотре навідались до високопосадовців.
Чи почули ветеранів - Ольга Паламарюк розповість.
У свої 23 Василь - уже ветеран війни. Повернувшись із фронту, тепер мусить "воювати" в рідному селі. Тільки вже - з чиновниками. Хлопець уже другий рік не може отримати обіцяну державою землю - ні для будівництва, ні для сільсько-господарських робіт.
"Мені, на мої роки, що я міг заробити - як я тільки відслужив строкову службу - і через півроку попав у зону бойових дій. Можливо, хтось надіється, що поміняється закон і цю землю можна буде дуже швидко якось привласнити тим, хто має більше можливостей", - говорить Василь Тощук, учасник бойових дій.
Жоден із вісімдесяти учасників бойових дій, котрі проживають у Великокучурівській територіальній громаді - землі не отримав. Куди тільки не писали заяви.
"У селі в нас є земля - тому що землю надають в оренду. В нас була розмова з головою громади: чому землю надають в оренду, а не надають учасникам бойових дій? Як вони нам відповідають: та там чагарники!", - обурюється Наталія Мельничук, член спілки учасників бойових дій.
Єдина земля, котру можуть використати військові - ось ця - на території науково-дослідної станції. Щоправда, свої маєтки тут зводять люди не бідні. Хочуть будуватися і учасники АТО - одинадцять гектарів поля просять уже другий рік. Та отримують лише відписки. Сьогодні - вкотре йдуть на станцію.
"- Скажіть, будь ласка, де директор?"
"- Директор у відрядженні, в Сторожинці"
До бійців виходить заступниця.
"- Це їх за одне місце і туди - на передову, на один тиждень. Ото би добре було - командиром відділення".
"- Ви там були?"
"- Дитина моя була!"
"- Вам положено там бути? Кому положено - там йдуть. Ну от так!"
За годину з'являється директор. Пояснює: земля - хоч і в межах села - та розпоряджаються нею в столиці. А ділянками для бійців має займатися тільки сільська рада. На всі обурення людей чиновниця реагує агресивно.
"Скажіть фамілію, я подам на вас у суд! Все! Не треба мене ображати і не треба мене об цей. Я тут землю не рішаю - це є державна земля, це є науково-дослідні поля і це рішає Академія аграрних наук і Кабінет міністрів. Все!", - заявила Зінаїда Кожокар, директор Придністровської дослідної станції садівництва.
А от у сільській раді пояснюють: в Академію зверталися. І не раз. Там - кивають на місця.
"Вільних земельних запасів немає - тільки пагорби, рівнинної частини немає. Ми скільки зверталися - не йдуть на співпрацю, скажімо так", - розповідає Ігор Галан, заступник голови Великокучурівської сільської ради.
Військові в розпачі. Кажуть, втомилися від бюрократичного "футболу". Просять директорку станції хоча б посприяти у виділенні землі. Вона ж укотре порадила їхати з цим - до Києва.