Життя по той бік: як живуть засуджені матері за гратами [ Редагувати ]

Діти за гратами. В Україні існує лише одна жіноча колонія, де засуджені матері мають можливість жити зі своїми малолітніми дітьми, доки їм не виповнилось 3 роки. Наша знімальна група побувала в Чернігівському виправному закладі, де жінки, більшість з яких вчинили тяжки злочини, живуть в окремих комфортабельних кімнатах разом з своїми малюками. Подробиці далі в сюжеті.

Діти Співають "Мама моя, мама моя, хай же ця писенька буде твоя".

Музичні заняття, веселі малюнки на стінах і запах свіжого обіду по коридорах. Тут, майже все, як в звичайному дитсадку. Тільки грати на вікнах і колючий дріт на паркані нагадують, що ми у в'язниці.

"Дай маме цьом. Мамина дівчинка".

"Ти моя кисенька, кнопочка маленька".

Олена разом з трирічною донькою Вікторією сподівається вийти на свободу вже в травні. Хоча вирок за скоєний нею злочин передбачає ще чотири роки за гратами. Втім, жінка розраховує, що за гарну поведінку і ударну працю на підприємстві - її випустять раніше.

"Хочеться піти з дитино, щоб не травміровать, як би не було три года, з мамою, а потом забрать от мами буде дуже тяжело и для мене и для неї", - розповідає Олена, засуджена.

В цьому дитячому садку мешкає ще дев'ять засуджених жінок, які народили у в'язниці. Діти можуть бути з ними лише до трьох років. Після цього малюка або віддають в дитбудинок, або його забирають родичі.

"Я костьми лягу - но я его не отдам. Я до президента дойду, но мне его оставят", - говорить Оксана, засуджена.

Оксана намагається заслужити досрочне звільнення. Вона працює художником в колонії, але зізнається, що шанси вийти на свободу через рік разом з Назаром майже нульові.

"Я не верю руководству вообще, нашей администрации, колонии - вообщек не верю. Это на чудо какое-то надеяться, потому что никаких вариантов уйти отсюда больше нет", - розповідає Оксана, засуджена.

Вихователі кажуть, що діти, які народились за гратами мало чим відрізняються від звичайних дітлахів. Втім, деякі речі після виходу на свободу малюкам доведеться опановувати з нуля.

"Вопросы социализации - проблема. Ребенку этому мы на пальцах объясняем -это коровка, это курочка, море… Они родились здесь. Для них - это естественная среда", - рассказывает Демещук Юлія, психолог дитячого будинку колонії №44.

Хоча психологи впевнені, що відбування покарання разом з дитиною, позитивно впливає на засуджених і дає їм шанс на нове життя, статистика невблаганна.

"Случаи, когда мама на свободе продолжает вести хороший образ жизни и заботится о детях, на моей практике - это единичные случаи".

Попри чудові умови, в дитячому будинку і повне забезпечення дітлахів, головна мрія цих жінок - як найшвидше опинитися по той бік колючого дроту.