В Україні вшановують пам'ять жертв геноциду вірмен [ Редагувати ]

В Україні вшановують пам'ять жертв геноциду вірмен в Османській імперії. Масові знищення і депортація, які розпочалися цього дня понад сто років тому - найтрагічніша сторінка в історії цього народу. У столиці - вірмени провели богослужіння та влаштували промовисту фото-виставку. 

Сотні вірмен зібралися біля хачкару пам'яті невинних жертв вірменського народу. Разом священики вірменської апостольської Церкви та українських конфесій молилися за невинних жертв геноциду.

Мабуть, немає жодної вірменської родини, якої б не торкнулася трагедія сторічної давнини. У кожній сім'ї бережуть пам'ять про своїх предків, які понад століття тому змушені були тікати з домівок.

"Все выходцы из города Ван, это город на территории Турции и там сейчас живут курды в 1915 году их начали оттуда вырезать выгонять", - говорить Вілен Шатворян, голова спілки вірмен України.

Вілену Шатворяну історію родини розповідала прабабуся - Майрануш. Тоді їй було 15. Лісами, маскуючись в одязі турків, вони тікали до кордону.

"В семье у них было 6 или 7 детей и выжили самые младшие, потому что два человека кормили только младших", - говорить Вілен Шатворян.

Якщо в жінок і дітей були шанси врятуватися, а жінкам-християнкам пропонували прийняти мусульманство, то чоловіків убивали на місці відразу, щойно розпізнавали в них вірмен.

"Армяне мужчины любят играться с огнем, разводить костер, турки как только это видели сразу нападали", - говорить Вілен Шатворян.

З єдиною метою - не забувати - вони збираються кількома поколіннями. Дітей змалечку вчать історії свого народу.

"Сегодня день геноцида армян. В это день убили полтора миллиона армян".

Пам'ятають, але без краплі ненависті, - кажуть нащадки загиблих.

"Ненависти нету, только память которую надо беречь и требования - требования признать те злодеяния, чтобы это не повторялось, только с этой целью", - говорить єпископ Маркос Оганесян, голова української єпархії Вірменської Апостольської Церкви.

Народ, який пережив різанину, гоніння та депортацію, порівнює себе із гранатовим деревом.

"Гранат есть собирательный образ нашего народа они как зернышки по всему миру но воссоединены в одно целое, под одной сферой, это наша принадлежность и духовная и национальная", - говорить єпископ Маркос Оганесян, голова української єпархії Вірменської Апостольської Церкви.

День вшанування в Києві завершиться запуском тисячі кульок і складанням незабудки. Щоб не забути ту страшну трагедію.