На Байковому кладовищі відновили "Стіну Пам'яті" [ Редагувати ]

Мистецтво, воскресле з бетону. У Києві відновили фрагмент "Стіни Пам'яті" на Байковому кладовищі. Це унікальний об'єкт завдовжки понад 200 метрів, вкритий вигадливими об'ємними візерунками. Горельєфи не бачили світ понад тридцять років. Свого часу їх повністю залили бетоном. Чим так не догодило українське мистецтво радянським чиновникам - розкаже Поліна Спасенко. 

Квітучий сад, Весна, Любов, Материнство. Ось лише кілька назв унікальних горельєфів, нині похованих під бетоном. "Стіна Пам'яті" на Байковому мала стати гігантською ілюстрацією людського життя. Будівництво розпочалось у 1967. Автори - двоє українських художників-монументалістів - Ада Рибачук та Володимир Мельниченко. Робота тривала чотирнадцять років і була майже завершена. Аж раптом Мінкульт СРСР вирішує: "Стіну" треба знищити. Мовляв, - ідеологчно неприйнятна.

"Учитывая недопустимость существования в ансамбле Киевского крематория произведения, по своим идейно-художественным принципам чуждого искусству социалистического реализма, совет считает необходимым рекомендовать ликвидировать барельефы".

Навесні 82-го до Стіни почали з'їжджатися перші бетономішалки. За три місяці від вигадливих фігур не залишилося й сліду.

"И вдруг они ее оцепили, а мы стоим на площадке - и все это перед нами разворачивается, как будто, мы какую-то кинокартину смотрим жуткую", - говорить Ада Рибачук, художник-монументаліст.

Про відновлення Стіни Пам'яті у спільноті українських митців заговорили відразу ж після її знищення. Одному з авторів - Аді Рибачук- побачити свій твір знову - так і не судилося. Художниця пішла з життя у 2010. Натомість Володимир Мельниченко поряд із відновленим фрагментом ділиться спогадами.

"Відчуття вже все пегерогіло. 36 років я під бетоном пояснювали, що це не відповідає принципам комунізму", - говорить Володимир Мельниченко, художник-монументаліст.

Відновлений фрагмент під назвою "оборона Вітчизни" презентували до відкриття цьогорічного Фестивалю сучасного мистецтва Kyiv Art Week.

"Автор считает, что лицо является отправной точкой, от которой будет легче раскрывать рельеф дальше. Потому что будет точно понятно, как устроена композиция. Сумма, которая была потрачена на эти шесть квадратных метров составляет около 50 тысяч гривен", - говорить Євген Березницький, куратор фестивалю Kyiv Art Week.

"Оце класичний приклад українського модернізму того часу - є плани розкрити верхню частину, як відкрити його повністю", - говорить Сергій Анджеяк, перший заступник директора департаменту культури КМДА.

Коли розпочнеться відновлення наступного фрагменту - наразі питання відкрите. Кошти на це організатори сподіваються зібрати з добровільних пожертв.