У Михайлівському соборі вшанували пам'ять жертв Іловайської трагедії [ Редагувати ]
В Україні вшанували полеглих в Іловайському котлі. 29 серпня 2014 року наша країна зазнала найбільших втрат у війні з Росією.
Чотири роки тому - російська артилерія впритул розстріляла наших військових, які виходили з оточення так званим "зеленим коридором", обіцяним Москвою. Тоді загинули 366 українських воїнів, 84 - досі вважають зниклими безвісти.
На "Стіні пам'яті" Михайлівського собору портрети та біографії кількох тисяч полеглих українських бійців. Сюди люди несуть квіти. Рідні загиблих - прийшли зі світлинами своїх героїв.
"Не можу бути деінде, як в тому місці, де увіковічена пам'ять і мого сина, і тисяч героїв, які пожертвували найдорожчим, що в них було, пожертвували своїм життям заради нашої з вами незалежності", - говорить Олександра Орляк, мати загиблого бійця.
"16 таке місце повинно бути, щоб люди могли сюди приходити, могли подивитися в обличчя цих хлопців, вклонитися, подякувати їм, адже завдяки їм ми живемо", - говорить Ольга Михальська, родичка загиблого бійця.
Поряд речі загиблих військових. Точніше те, що від них лишилося після Іловайської бійні. Саме 29 серпня 2014 року стало днем найбільших втрат України у війні на Сході. Ворожа артилерія підступно і впритул розстріляла наших вояків, які виходили з оточення. Того дня країна втратила 366 своїх захисників.
"Повірили росіянам, розумієте. Вийшли. Думали, підемо. Хто думав, що цей брат так званий отаку підлість вчинить. Наші стали війська, стали виходити, а вони взяли і почали стріляти", - говорить Петро Незельський, колишній начальник розвідки 92 механізованої бригади.
"Практично я кожного цього загиблого бійця, офіцера знав особисто. Це кращі, кращі люди були. Хлопці знали, що ідуть ідуть воювать, знали, що вони можуть загинути, але вони пішли", - говорить Сергій Міщенко, старший лейтенант запасу.
Дмитро серед тих, хто вижив після того "коридору смерті". Вибуховою хвилею його викинуло з кузова авто до лісосмуги. Вціліти вдалося дивом. Про Іловайський котел згадувати не любить.
"С Иловайском должны уже работать больше историки, а не современники. Для меня это та боль вот где-то там, понимаете, заноза, которая постоянно болит и все. Я стараюсь об этом в жизни не думать", - говорить Дмитро Сіроштан, боєць батальйону "Миротворець".
Тут відкрили та освятили чотири нові секції "Стіни пам'яті" та термінал з електронною книгою Пам'яті полеглих за Україну.
Вкотре рідні загиблих бійців, їхні побратими та волонтери нагадали про своє бажання - на державному рівні визнати 29 серпня Єдиним Днем національної пам'яті всіх полеглих у російсько-українській війні.