У Керчі прощались із жертвами нападу на політехнічний коледж [ Редагувати ]

Сьогодні жителі Керчі прощались із жертвами нападу на політехнічний коледж. 21 людина загинула, десятки поранені, дехто - у тяжкому стані. Вбивця - 18-річний юнак, він сам навчався в цьому коледжі. За офіційною інформацією - діяв без спільників - підірвав вибухівку, а потім почав стріляти з помпової рушниці.

Проте багато керченців мають сумніви, що він був здатен без сторонньої допомоги скоїти масове вбивство. Інна Томіна продовжить тему.

30 тисяч людей. І вулиці, які перетворилися на людські потоки.

На центральній площі Керчі - жалобна церемонія. Біля родичів постійно чергують медики.

Крізь плач та крики - чути роки народження загиблих. 99-тий та 2000-тий. Сьогодні поховали 18-тьох жертв нападу. Всі в закритих трунах.

Вся площа заставлена фотографіями загиблих та квітами. Сюди попрощатися прийшло чи не все місто. Адже для невеличкої Керчі  ця трагедія дуже особиста. Майже в кожного там, у пеклі бійні, загинув чи був поранений - знайомий, сусід, син, донька.

Це - аматорське відео зняли самі жертви на мобільні телефони у хвилини нападу. Відео трясеться на бігу. Кожен намагається врятуватися. Паніка, страх та крики.

А це - одне з перших відео, зняте вже біля політехнічного технікуму. Рятувальники виносять поранених.

"Сидеть можешь? Сидя сможешь доехать?"

Ті, хто в змозі, - сидять на землі і телефонують рідним - сказати, що живі. У хаосі ніхто не може зрозуміти, що сталося. Не вистачає швидких, людей вивозять маршрутками і вантажівками. Спочатку у ЗМІ з'являється інформація про вибух газу. Та згодом - всі дізнаються набагато жахливішу правду.

"Настьку мою, Кроликову убили насмерть. Ее мать убили на смерть. Трупов полно, детей трупов полно. Это настоящий теракт", - говорить Ольга Гребенникова, директор керчинського політехнічного технікуму.

"- Что вы увидели?

- Людей без ног, без рук", - говорить Сергій, свідок.

21 загиблий - 5 працівників коледжу і 16 студентів. Більшість із яких - фактично діти. Неповнолітні. 68 - поранених. Ті, кому пощастило вижити, наступного дня розповідають подробиці.

"Произошел на втором этаже взрыв и с потолка просто начало все валится. Штукатурка, пыль. Мы услышали сирену и выбежали в спортзал. Ну, на коридор и увидели, что все бажеди в спортзал. Мы побежали с ними. Я увидела учителя по физкультуре, он нам сказал всем бежать на выход. Выбежали во вдор. И там просто все студенты - они лежали без сознания. Кто-то просто сидел и кричал", - розповідає Вікторія Войко, студентка першого курсу.

" Среди них я увидел свою знакомую девочку, начал ее спасать. Потащил ее к скорой машине. Я вижу - очень много людей лежат на скамейках, истекают кровью. Это было ужасно. Взорвалась только 1 бомба, я услышал и были выстрелы на втором этаже. Там погибли мои одногрупники", - розповідає Олексій Михайлов, студент першого курсу.

У технікумі того дня працювали 52 камери відеоспостереження. Години моторошного відео - зараз вивчають слідчі. А одразу після трагедії з'явилися ось ці стоп-кадри. На них - субтильний юнак зі зброєю в руках. Він спершу розкидав у їдальні саморобні гранати, потім - розстріляв людей із рушниці. Після чого застрелився в бібліотеці.

Владислав Росляков - 18-тирічний студент цього ж технікуму. Нічим не примітний та відлюдькуватий хлопець. Та зараз він - людина, біографію якої вивчають усі до найменших дрібниць.

Цей напад він готував із убивчою ретельністю. Ось відео - за чотири дні до трагедії. Росляков у магазині купує набої до рушниці. 150 штук. Дозвіл на купівлю зброї він отримав місяць тому.

А на цих кадрах - за кілька хвилин до того, як почати бійню, Влад іде до коледжу із запасного входу. Потім заходить у туалет - переодягнутися. У білу футболку, чорні штани та високі чоботи. Саме такий одяг був на Еріку Харрісі. Одному з убивць у школі Колумбайн майже 20 років тому. Тоді Ерік із другом Діланом Клібортом розстріляли 13 людей. А перед тим - намагалися підірвати бомби у їдальні. Після чого - наклали на себе руки в бібліотеці.

До речі, у ЗМІ з'явилась інформація про можливого спільника Рослякова. Та поки що ця версія - не підтверджена. Адже у Влада майже не було друзів.

"Он был тихоня, ни с кем не разговаривал, ни с кем не дружил. Общался нормально", - розповідає Ольга, студентка першого курсу.

Він нормально вчився. Його батьки розлучені. Батько часто пив і виявляв агресію. Влад жив із матір'ю. До речі, мати Рослякова - працює санітаркою в місцевому диспансері. І разом із колегами допомагала приймати перших поранених.

А ще - вона відвідувала релігійну секту. І намагалася водити туди сина, обмежуючи в усьому. Є інформація, що з нього знущалися одногрупники - і він обіцяв помститися. У ЗМІ оприлюднили переписку Влада у соцмережі з дівчиною. Там він під вигаданим ім'ям, але вже доведено - це Росляков. Писав хлопець і про бійню в Колумбайн. Рослякову призначили посмертну психіатричну експертизу.

А це - Керченський політехнічний технікум зараз. Тут - розбиті меблі, сліди крові. І посилена охорона.

"Где были мужчины. где была охрана - их там полно. Почему получилось так, что детей расстреливали в упор, можно сказать?"

У Росії спочатку порушили справу за статтею "теракт". Потім перекваліфікували на "масове вбивство". В Україні теж відкрили провадження. 

"Чому для нас це так важливо? Тому що це є українські громадяни, і звичайно, що коли гинуть українські громадяни, де б це не відбувалося, це трагедія", - говорить Петро Порошенко, президент України.

"Саме окупаційна влада відповідає за все. У тому числі, за безпеку. Ця історія торкнулася кожного серця. Вона не тільки політична, але і людська історія для всіх нас. Тому потрібно реально чинити тиск на окупаційну владу, щоб більше таких жахливих речей не відбувалося", - говорить Павло Клімкін, міністр закордонних справ України.

Та навіть цю жахливу людську трагедію російська влада та журналісти вже намагаються політизувати. І жахливе горе - перетворювати на брудну пропаганду.

"Цим вони будуть намагатися посилювати репресії, а всьому світу показувати, що вони наче б то боряться з тероризмом", - говорить Рефат Чубаров, народний депутат, голова меджлісу кримськотатарського народу.

На адмінмежі з анексованим Кримом наші прикордонники посилили безпеку та військове спостереження. Та керченська трагедія - це доказ того, що жорстокість НЕ знає меж. Влада Рослякова поховають за два тижні. Окремо від його жертв, на кладовищі в секторі для безрідних. Аби все ж таки провести цю останню межу. Людяності.