Чому в України дефіцит медичних робітників? [ Редагувати ]
Більше ста тисяч аварій. Це статистика лише за цей рік. Загиблих кілька тисяч, травмованих - десятки тисяч. Це нагадує радше фронтові зведення. Після кожної масштабної аварії одразу з'являються нові чиновницькі рішення та навіть законопроекти. От тільки ДТП і загиблих від цього не меншає. Але є одна тема у цьому контексті, яка напряму стосується і порятунку людських життів. Це - робота наших швидких. Богдан Вербицький продовжить.
Загиблі та поранені. Щодня.
"Коли він був на маршруті №43. Він не впорався з керуванням"
Водій маршрутки не побачив фуру. В результаті - 12 травмованих людей, половина з них - діти.
"Несколько детей получили сотрясения головного мозга".
Водій автобуса зіткнувся з вантажівкою. Загинула актриса Марина Поплавська, ще троє акторів - госпіталізовані. Це - найтрагічніша втрата останнього тижня.
"Вот. Чуть больше ста километров в час".
Сотні аварій щомісяця. Це - моторошна статистика і дорожня українська реальність.
"Слава Богу, что эта газель груженной оказалась, она реально приостановила эту большую машину".
Ці кадри нагадують голівудський екшн. Столиця. Ранок. У автокрана відмовляють гальма і він протаранює 18 машин. Троє людей - травмовані. І це - диво, що ніхто серйозно не постраждав.
Тільки за минулий рік в аваріях загинуло більше 3-х тисяч українців. 35 тисяч - зазнали травм. Цю кількість навіть порівнюють з втратати на війні на Донбасі! Для наочності.
Лише за останнє десятиліття Україна на дорогах втратила більше шістдесяти тисяч людей. Це як населення невеличкого містечка. Приміром, Борисполя!
Причини аварій відомі всім. Погані дороги. Брутальні порушення правил, п'яне водіння.
"Я отказываюсь, потому что я не был водителем транспортного средства".
І відсутність контролю та покарання. Про це говорять багато, втім - безрезультатно. А от першими наслідки дорожного хаосу бачать вони.
"Какое давление? Называйте. Ага. Кроме давления жалобы есть?"
Столичний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф. Саме сюди спрямовуються всі виклики. За добу їх близько 5-ти тисяч. І близько 10 в день - ДТП. І це - лише в столиці.
"Монітор - він показує пробки. У зв'язку з ремонтом доріг, ремонтом мостів. Для того, щоб диспетчер міг підкорегувати, підказати бригаді з якої сторони лучше приїхати".
Цю інформацію передають водію швидкої. В самій кареті - всі умови, щоб довезти постраждалого до лікарні.
"Любого пострадавшого. Є шини, є ваакумний матрас. Два кислородних балона. Зліва і з права. Апарат штучної вентиляції легень".
Пан Олександр працює фельдшером "швидкої" більше тридцяти років. Каже, проблем із медикаментами і технікою принаймні у столиці зараз немає. А от із зарплатнею є.
"Зарплата дуже, дуже, дуже низька. У мене ставка три з половиною тисячі. З усіма надбавками, ну буде тисяч вісім", - говорить Олександр Овчаренко, фельдшер з медицини з невідкладних станів.
А немає грошей - нема й лікарів! Навіть у столиці на швидких працювати нікому.
"Скажем, на жовтень місяць ми відмовилися від 23 автомобілів", - говорить Анатолій Вершигора, директор Центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф.
"Это лучшая машина! Не сравнить с этими белыми".
Це - пункт екстренної медичної допомоги в Білгород-Дністровському. Він обслуговує сто тисяч жителів. І саме сюди у випадку аварії везуть постраждалих. До ремонту - тут ще не дійшло. Поки - оновлюють автопарк. В центрі десять бригад швидкої та 13 карет. За нормативами - це нормально. Та третина машин - це старенькі "УАЗики".
"По нашим дорогам, когда начинается сезон осени, ранней весны. там пройдет только УАЗ", - говорить Олександр Олійник, головний лікар відокремленого підрозділу Білгород-Дністровської станції екстреної медичної допомоги.
Отже про комфорт пацієнта не йдеться. Тут хоч би доїхати до постраждалого.
"Носилочки вот мягкие. И жесткие".
Умови, звісно, не столичні. Та головна біда спільна. Дефіцит лікарів через мізерні зарплати.
"Потому что за эти деньги, которые дают специалистам, они работать не будут", - каже Олександр Олійник, головний лікар відокремленого підрозділу Білгород-Дністровської станції екстреної медичної допомоги.
"Я дуже задоволена. Це хороша робота і я не можу поскаржитися на зарплату".
Це вже Європа. Джойс - медсестра в лікарні бельгійського міста Антверпен. Отримує близько 2000 євро на місяць. Це - непогана середня зарплата в країні. Лікар має ще більше. Тому й працювати на швидкій - і престижно, і вигідно.
Кен Девітте, лікар відділення швидкої допомоги Університетської лікарні Антверпена
"І це дуже хороше місце для отримання досвіду".
Ось це - місцевий відділ швидкої. Сюди доставляють пацієнтів після найстрашніших аварій. Тут працюють - і бригади з лікарів, і бригади з парамедиків. Кого саме відправити на місце ДТП - залежить від диспетчера.
"Якщо у пацієнта зупинка серця, велика кровотеча чи він не реагує - це причини послати лікаря швидкої допомоги на місце події. Якщо ж людина при свідомості і в стабільному стані - посилається команда парамедиків", - говорить Філіп Вердонк, лікар відділення швидкої допомоги Університетської лікарні Антверпена.
Бельгійські швидкі точно не схожі на наші "УАЗики". Тут - є все. Укомплектованість контролюють постійно.
"Турнікети на випадок артеріальної кровотечі, покривала для підтримки температури і тут різного роду запасні матеріали".
Парамедики їздять на великих машинах і саме вони транспортують пацієнтів. Лікар з медсестрою мають окремий транспорт. Кермує медсестра.
"Краще я буду за кермом, а лікар продумає дії".
Куди і як їхати - думати не потрібно. Дані передає на навігатор диспетчер. За бельгійськими нормативами, швидка повинна приїхати за викликом через 15 хвилин. Незалежно від місцевості.
У нас стандарти майже такі ж. Швидка має прибути за 10 хвилин у місті, та за 20 - по області.
"Це нереально. Смотря який шохвер і яка машина".
Село Яцьки Васильківського району. До найближчої лікарні тут трохи більше 30 кілометрів. Йдемо на експеримент, аби встановити, скільки ж часу потрібно, щоб дібратися до травматології. Засікаємо час.
35 хвилин і ми біля васильківської районної лікарні. Отже умовний постраждалий в аварії отримав би медичну допомогу не раніше, ніж за годину.
І це в благополучній Київській області з доволі непоганими дорогами. А якщо б аварія сталася десь на непрохідних трасах Кіровоградщини чи Черкащини, то допомогу постраждалим доведеться чекати ще довше.