В яких умовах тренуються юні українські спортсмени? [ Редагувати ]

Юні українські олімпійці повернулися з Аргентини. Нагороди привезли. Нагадаю - аж 23 медалі, з них 7 золотих. Подяки отримали. А що далі? В яких умовах юні спортсмени живуть та тренуються? Через що мають пройти молоді таланти тут, в Україні, аби потім славити державу на змаганнях? Євгенія Коваленко розбиралася.

Ранок понеділка. В Бориспільському аеропорту не проштовхнутися. Всі люди чекають на особливий рейс із Буенос-Айреса. Додому повертаються наші юніори-олімпійці.

Таким прийомом спортсмени зворушені.

"Це надзвичайні емоції. Важко стримати. Просто велике-велике спасибі".

З Третіх літніх Юнацьких Олімпійських ігор українська збірна везе 23 медалі з 13-ти видів спорту. Сім золотих, вісім срібних та вісім бронзових. 

Шпажистка Катерина Чорній здобула аж 2 золота. І це найкращий результат нашої країни у фехтуванні за всю історію Юнацьких Олімпійських ігор.

"В мене є мрія про доросле олімпійське золото і не одне", - говорить Катерина Чорній, дворазова чемпіонка Юнацьких Олімпійських ігор.

На відпочинок у Каті часу нема: офіційні зустрічі, інтерв'ю і тренування - за графіком. А ще уроки. Дівчина в одинадцятому класі. Каже, треба надолужувати згаяне.

Наступного разу з Катею ми зустрічаємося в тренувальному залі. Розповідає про неспортивні радощі.

"До мене приїхали бабуся з дідусем. Вони у Львові живуть, тому це вже був такий сюрприз, а взагалі для мене немає нічого кращого, аніж поспати, трохи перекусити", - розповідає Катерина Чорній, дворазова чемпіонка Юнацьких Олімпійських ігор.

Медалі - завдяки, чи всупереч? Ми вирішили перевірити: в яких умовах тренуються наші юні чемпіони. І чи забезпечує держава гідну підтримку?

Цей зал для фехтування в Києві - просторий, добре обладнаний і з великою кількістю доріжок - усе, як потрібно. Тренер каже: гріх жалітися. Єдине, що взимку холодно.

"В моем понимании - это лучший зал в стране. Это на уровне лучших залов Европы", - каже Дмитро Рейзлін, тренер Катерини Чорній.

От тільки купувати костюми та обладунки для тренувань спортсменам іноді доводиться самостійно.

"В загальному - самі. Дорого. Костюм, наприклад, 500 євро коштує. Це без маски, без кросівок, без рукавиць і без шнурів. Тобто в загальному 1 тисяча євро може вийти десь", - говорить Катерина Чорній, дворазова чемпіонка Юнацьких Олімпійських ігор.

Тренер каже; іноді справді доводиться викручуватися. На всіх державних грошей не вистачає.

"В основном или государство одевает, или одевает федерация, олимпийский комитет. Ну или там спонсоры на Олимпийские игры. Во-первых, очень хорошо экипировали там. Во-вторых и специальный фехтовальный инвентарь. Тысяч на 35-40 Катя получила", - говорить Дмитро Рейзлін, тренер Катерини Чорній.

Але це - на топові змагання. Якщо йдеться, про чемпіонати Європи екіпірування від держави скромніше. Інша проблема - відтік кадрів. Українські тренери і спортсмени масово виїжджають за кордон.

"Ребята, которые заканчивают институт или хотят работать тренерами, та зп, которую он в состоянии здесь получить - она смехотворна. У него максимум получится 250-300 долларов здесь и полторы тысячи там",, - говорить Дмитро Рейзлін, тренер Катерини Чорній.

А щоб отримувати хорошу зарплату в Україні, тренерам - потрібно відпрацювати кілька десятків років!

"Провідний головний тернер він отримує приблизно 50-60 тисяч. гривень. Провідний спортсмен - я говорю про провідних спортсменів. він отримує близько 20-25 тисяч гривень", - говорить Ігор Жданов, міністр молоді та спорту України.

"У меня сейчас проблема номер один - набрать тренерский состав. Они все разбегаются и уходят куда - в фитнес- залы. Они работают инструкторами. А вот спорт - именно детский спорт. Он у нас конечно в очень плачевном состоянии", - говорить Тамара Токмачова, головний тренер збірної команди України зі стрибків у воду.

Зал сухої підготовки до стрибків у воду. В іншому приміщенні - величезний басейн - за європейськими нормами. Ця нова київська тренувальна база - одна з найкращих в Європі. І на її будівництво не витратили жодної державної копійки. Все спонсорським коштом.

"Это последнее новейшее оборудование. Это гимнастический ковер. Это акробатическая дорожка. Это батуты., паралоновая яма, которая необходима для изучения и освоения особо сложных технических прыжков. Также трамплины", - говорить Тамара Токмачова, головний тренер збірної команди України зі стрибків у воду.

Тут все необхідне для тренувань спортсменів топ-класу.

"На этой базе создана детская школа - детская спортивная школа. И я больше, чем уверенна, что вот эти дети, которые растут в этой школе - это будущие чемпионы Европы, чемпионы мира, даже олимпийских игор", - говорить Тамара Токмачова, головний тренер збірної команди України зі стрибків у воду.

Тут тренується і срібна призерка юніорської олімпіади Софія Лискун. В Буенос-Айресі відбувся її дебют. До цього йшла більше 10-ти років.

"Я 3-я шла весь запрыг. Только на последнем прыжке я стала вторая. И получается - я прыгнула прыжок и за мной еще одна девочка из Мексики и тут она прыгает и я вижу, что я у нее выигрываю", - каже Софія Лискун, срібна призерка Юнацьких Олімпійських ігор.

"Самое сложное - это система. То есть не один раз выложится на тренировке, а продержатся в течении года. И терпеть, и тяжело, и заставлять себя", - каже Ілля Целютін, тренер Софії Лискун.

Але в таких умовах і змушувати себе трохи легше. Чого не скажеш про спортсменів з регіонів. Там ані тренувальних залів, ані басейнів не будують. Хіба ремонтують. Ось, приміром, це ще радянське приміщення у Львові. Стрибуни у воду зараз ділять його з гімнастами та акробатами. Хто першим прийшов - той і стрибає.

"Ото коври гімнастичні. один той - гімнастичної школи. а той червоний килим - то акробатів. Коли їх немає, вони пізніше трошки приходять, то ми займаємо, а потім переходимо", - говорить Олег Мельников, тренер зі стрибків у воду.

Все обладнання старе. А в цій ямі можна навіть травмуватись. Бо занадто жорстка основа. Останній раз тут робили ремонт торік. Але тільки косметичний. Побілили та пофарбували стіни й трохи підлатали дах, який протікає. Та й те - не без допомоги батьків.

"Займаємось на тому, що є. Вже, якщо мокра доріжка там, то переходимо на ковер чи тут займаємось", - говорить Олег Мельников, тренер зі стрибків у воду.

А про нормальний басейн львівські спортсмени можуть хіба мріяти. Тут навіть немає умов, щоб займатися взимку.

"Один басейн львівської політехніки, але він дуже маленький", - каже Олег Мельников, тренер зі стрибків у воду.

Ще один басейн - у сусідньому містечку за 80 кілометрів від Львова. Але і його закрили на ремонт. Тож доводиться стрибунам у воду стрибати без води.

А ось для порівняння - яким має бути ідеальний басейн для стрибків у воду.

"Это уникальное сооружение. Это единственный бассейн олимпийский, который построен за годы независимости нашей страны", - говорить Тамара Токмачова, головний тренер збірної команди України зі стрибків у воду.

Аби підлатати діри в спортивній інфраструктурі країни, з держбюджету наступного року планують виділити на 300 мільйонів більше, ніж цього. Загалом - неповний мільярд.

"Міністерство створює певні умови. Воно не фінансує напряму будівництво. Воно не будує, і це відповідальність органів місцевого самоврядування. У них гроші є", - каже Ігор Жданов, міністр молоді та спорту України.

Та зазвичай ці гроші знаходять лише для іменитих спортсменів. А дитячі та юнацькі спортивні перемоги - тримаються на ентузіазмі та батьках.