Підприємства Прикарпаття заохочують робітників залишатися в Україні [ Редагувати ]

Україна на порозі дефіциту робітничих кадрів. Слюсарі, муляри, та навіть двірники - сотні вакансій, які працедавці не можуть заповнити. Куди зникають робочі руки? І як їх повернути?  Дізнавалася Жанна Дутчак.

Івано-Франківський локомотиворемонтний завод - один із небагатьох промислових гігантів, які нині на плаву. Цьогоріч у підприємства замовлень більше ніж на сто мільйнів гривень. Та ось працювати нікому, каже директор. На заводі справжній кадровий голод. Токарі, слюсарі, електромонтери -загалом понад півсотні вакансій.

"Ми сьогодні працюємо і виживаємо тільки за рахунок тих старих кадрів, які залишилися. Це пенсійний, передпенсійний вік", - говорить Руслан Терешко, директор Івано-франківського локомотиворемонтного заводу.

Підприємство робить усе можливе, щоб залучити нових працівників. Встановили середню зарплату від семи тисяч гривень, забезпечили робітників з інших міст безкоштовними проїзними квитками на приміські поїзди. І навіть облаштували для них хостел. А ще по всьому місту розмістили ось такі запрошення на роботу.

"Прийшло декілька молодих хлопців. Вони відпрацювали місяць, хто два. Одного навіть відправили на атестацію. Забрали його в армію. Два інших попрацювали тут, набралися елементарного досвіду, поїхали в Польщу", - говорить Руслан Терешко, директор Івано-Франківського локомотиворемонтного заводу.

Не вистачає катастрофічно робочих рук і на інших підприємствах міста, особливо, комунальних.

"Комунальне підприємство Муніципальна дорожня компанія у них найбільше не вистачає робітників з благоустрою - двірників. Станом на жовтень місяць було 30 вакансій. Теплокомуненерго - тут є 28 вакансій слюсар-ремонтник і 27 вакансій слюсар-сантехнік", - говорить Ігор Сенчук, заступник начальника департаменту ЖКГ Івано-Франківської міської ради.

Ось такі оголошення з пропозиціями працевлаштування можна побачити майже у кожній вітрині. Кухарі, продавці, консультанти, офіціанти. Це далеко не повний перелік вакансій, які сьогодні пропонують роботодавці. Але розглядати їх - не поспішають.

Це одне із восьми вищих профучилищ Івано-Франківська. Тут навчаються майже шістсот учнів. Та, за словами директора, охочих здобути робітничі професії - з кожним роком дедалі менше.

"Але тим не менше нам вдалося в минулому році виконати державне замовлення на 98 відсотків. А в цьому році виконали замовлення на 94 відсотки", - говорить Михайло Бабяк, директор вищого професійного училища №21 Івано-Франківська.

Однак випускники профучилищ працювати в Україні не хочуть. Першокурсник Петро вчиться на слюсаря. І вже шукає роботу за кордоном. Залишитися вдома хлопець і не проти, та трудитися за копійки - каже - не хоче.

"У Франківську приблизно платять від 10 до 12 тисяч, а закордоном від півтора до двох тисяч доларів", - говорить Петро Чулан, учень Івано-франківського вищого професійного училища №21.

Саме низькі зарплати і спричинили масовий відтік з України робітничих кадрів. Зупинити це можна - вважають запевняють експерти.

"Ми робимо всі кроки для того, щоб цю міграцію хоча би трохи зупинити. Роботодавці повинен підняти заробітню плату", - говорить Василь Цимбалюк, директор Івано-франківського обласного центру зайнятості.

Конкурувати із зарубіжними колегами, запевняють українські роботодавці, їм не до снаги. Адже із такими зарплатами - бізнес стане збитковим, і простіше його закрити.