Мене дратує все: відверте інтерв’ю з вагітною [ Редагувати ]

Вагітність - особливий період в житті. На неї чекають і бояться, хвилюються і радіють. Одна вагітна дівчина Оленка розповіла нам таємниці цих прекрасних дев’яти місяців життя.

Створення сім’ї і вагітність - це не кінець вашого життя, це лише початок нового, не менш прекрасного періоду.

Коли я дізналась, що вагітна, думки заполонили мою голову.  Перше, що хвилювало, як сприймуть цю інформацію чоловік, батьки, друзі. Потім вже, що робити з інтернатурою, яка наближалася.

Найважче для мене - це очікування, певна зміна звичного темпу життя та і, взагалі, воно вже ніколи не стане таким, яким було. Фізично мені взагалі було не важко, є певні незручності, але це можна потерпіти, хоча в кожного по-різному. Мені пощастило.

Найприємніше - це теж очікування, очікування найважливішої зустрічі в своєму житті.

Я навіть не знаю, як описати момент, коли ти вперше відчуваєш, що дитина рухається. Неможливо підібрати слова, це щось особливе. Напевно, з цього і починається зв'язок мами і дитини. В такі моменти завжди намагаюся говорити з нею, гладити, якщо дуже сильно рухається - вже навіть починаю повчати, що так не можна робити.

З цим у нас складно або, можливо, мені пощастило, і я занадто добре виглядаю, як для вагітної. Тому, люди не розуміють, що це було б доречно. І поступаються рідко. В мене траплялись навіть декілька незручних  випадків, коли було досить ще спекотно, затори, купа людей. В таких ситуаціях ти просто стоїш і мрієш, щоб хоча б хтось сказав "дівчино, сідайте". Але ні. Люди наскільки зайнятті гаджетами, що бачити, що відбувається навкруги, відмовляються. В таких ситуаціях, звісно, розчаровуєшся у суспільстві. А ще, прикро, що частіше поступаються саме жінки, або хтось, хто поруч стоїть, може сказати сидячим поступитися.

А одного разу в мене взагалі була дивна ситуація. Мені зробили зауваження, що я не поступаюся місцем (хоча при цьому біля мене сидів молодий хлопець і дівчина теж). Я встала, але тому, хто робив зауваження, сказала, що не гарно в такому тоні говорити до вагітних, на той момент я була вже на 6-му місяці. Через те я ніколи сама не прошу поступитися мені, бо ти ніколи не знаєш, як почувається людина, можливо їй погано, чи вона їде після нічного чергування, чи вагітна на 2-му місяці та її нудить від будь-якого коливання в транспорті. Завжди розраховую, що встане той, хто вважає це за потрібне.

Витерпіти вагітну жінку - це ще те випробування, мені пощастило, мій чоловік гідно тримається, терпить і по максимуму намагається згладжувати ситуації, хоча я не здаюсь

Одне з питань, яке мені частіше всього задають - як змінилися твої смакові вподобання?

Дуже дивно, але зовсім ніяк. Я досить не цікава вагітна: посеред ночі я не прокидалася і не просила принести копченої курки, свіжого березового соку чи смажених бананів. Під час вагітності їм все те, що і любила до вагітності. Найбільше віддаю перевагу фруктам і солодкому, але це завжди так було. А от від чого відмовилася і чого не хочеться, так це бургерів з McDonald’s (а це вже дуже дивно).

Сьогодні все прекрасно і ти всіх любиш, а завтра тебе все і всі дратують, а виділити щось окремо не можу. Просто бісить все, і нічого не можеш з собою зробити.

А ще цифри на вагах весь час йдуть вгору.

Дуже емоційно до цього відношусь, як і до всього іншого. Якби ви могли зрозуміти, як же ж хочеться одягнути свій звичний одяг, джинси з високою талією, те, що буде сходитися в ділянці животика. Принципово не купляла одяг для вагітних, а в період, коли народжу запланований великий похід по магазинах.

А коли чоловік назвав одного разу "булочкою", цього було достатньо, щоб довести мене до сліз!

Сльози - це окрема тема для розмови.

Я стала дуже емоційною. Я за все своє життя скільки не плакала, як за цей період. Мабуть, стала занадто ранимою. Колись я вважала себе досить спокійною, терплячою, розсудливою. Де це все поділося, я не зрозуміло. І найгірше те, що головою ти все розумієш, а зробити з емоціями нічого не можеш.

От, доречі, це, напевно, мене і найбільше дратує, що люди навкруги не розуміють - тут потрібно просто змиритися і перечекати. Хоча колись я теж не розуміла, коли вагітна сестра плакала, було дивно та смішно, а от тепер для мене все стало на свої місця)

Відношення з алкоголем. Не можу сказати, що сумую. По-перше, я собі могла дозволити випити кілька ковтків червоного вина, коли хотілося, але теж в якийсь момент воно мені здалося не смачним. Після того, я його більше і не пила. Зараз інколи думаю, що випила б, наприклад, стаканчик холодного шампанського чи ще чогось смачного, але це лише через те, що люблю смак, а не через те що хочеться алкоголю.

Коли мені стає нудно - сварюсь з чоловіком. Але, знову ж таки, - мені пощастило, він до останнього терпить.

Я даю трогати свій живіт. Але, якщо хтось і чіпає, то це близькі і рідні. Хтось від цікавості, а хтось хоче поспілкуватися, а дитятко все ж чує і відчуває, тому я не проти. Племінниця наприклад завжди цілує, бажає "добраніч", розповідає віршики. Ну хіба тут можна бути проти?

Я не планую зупинятися. Завжди хотіла декількох діток,  все буде залежати від наших можливостей.

Бути батьками - це не тільки народити, а щей дати дитині щось. Якщо зможемо дозволити собі мати трьох, або навіть чотирьох, то можливо і не проти, але спочатку ще потрібно подивитися, як з однією справимося.

Я взагалі сказала, що в пологовому будинку визначу вже остаточно, бо поки що до одного варіанту ми не прийшли, всі імена мені чимось не подобаються.

А пологи вже зовсім скоро, якихось декілька днів, на які я і чекаю, і які хочеться відтягнути. Зовсім скоро я стану найщасливішою мамою прекрасної дівчинки!