Українські герої: про що мріяли та за що боролися полонені моряки? [ Редагувати ]

Частина полонених у Росії моряків є випускниками та курсантами вітчизняного Інституту ВМС. Після анексії Криму цей виш переїхав із Севастополя до Одеси.

І деяких моряків викладачі пам'ятають й досі, адже хлопці стали "героями" ще на студентській лаві. Чим прославилися і чому стали зразком відданості Україні - розкаже Андрій Анастасов

Одеська морська академія, Інститут Військово-Морських Сил. Саме сюди з окупованого Криму переїхали "нахимівці". Серед них - і Богдан Небилиця: нині захоплений у полон командир бронекатеру "Нікополь".

Ось навесні чотирнадцятого року він посміхається у Севастополі: відразу після того, як з іншими товаришами відмовився присягнути Росії та заспівав гімн України.

Творчий, вдумливий, працелюбний. Так говорять про свого випускника-Богдана викладачі.

Ще один полонений - їхній курсант Владислав Костишин: також переїхав до Одеси з Криму. На бронекатері - стажувався. Один з найкращих на своєму курсі.

"Я більш ніж впевнений, що ці хлопці морально стійкі, сильні і віданні народу, щоби пройти через ці випробування. В мене в цьому особисто сумнівів немає - із особистого спілкування і знання цих військовослужбовців", - розповідає Анатолій Хапов, викладач Інституту Військово-Морських Сил ЗСУ.

Крім них, у російському полоні - випускник Інституту Андрій Драч та курсант Богдан Головаш, та ще двадцять українських моряків. Викладачі обурені поведінкою росіян. Кажуть, подумки всі зараз із хлопцями.

"Те, що вони офіцери з великої букви, в цьому не сумнівається ніхто. Ну, а фізичні навантаження їм треба перебороти", - говорить Василь Шемчук, викладач Інституту Військово-Морських Сил ЗСУ.

Викладачі впевнені - у складній ситуації біля Керченської протоки командири обох бронекатерів діяли мужньо та адекватно. І хоча могли відірватися від погоні, не залишили побратимів.

"Вони з легкістю могли розвернутись, застосувати свою швидкість, маневр. Але хлопці не залишили буксир, який немає швидкості, немає таких можливостей", - говорить Сергій Казнадєй, викладач Інституту Військово-Морських Сил ЗСУ.

Курсанти кажуть: те, що зараз відбувається з полоненими, для них стане ще одним моральним поштовхом бути стійкішими. Так само як це було, коли хлопці заспівали український гімн на кримському плацу.

"Наші курсанти будуть бачити, що наші моряки, які зараз там - вони не здаються. І ми зараз тут не маємо здаватися!", - наголосив Роман Федорчук, курсант Інституту Військово-Морських Сил ЗСУ.

Наразі курсанти Інституту мають намір усіляко підтримувати родини полонених. І сподіваються на найшвидшу зустріч з моряками.