Примусова благодійність: хто в українських школах розводить корупцію? [ Редагувати ]

Свято наближається! Свято поборів. Хто в українських школах розводить корупцію? Та хто за неї має відповідати? Розбиралася Ольга Теребинська.

"Це на новорічний стіл, це на ялинку, це дітям на подарунки. Це завучці, директору і щоб математичка не прискіпувалася".

Примусова благодійність чи здайте сто гривень на штори? Подаруночок у конверті чи махровий хабар? Побори в школах та садках - українська корупційна традиція.

Це - Лілія. Її старший син навчається в одному з найкращих ліцеїв столиці. Розповідає, про "примусову доброчинність" дізналися чи не з порогу.

"Добровільний благодійний внесок в фонд ліцею 600 гривень з одної людини на місяць. Здається не так і багато, але в межах ліцею, де навчається близько трьох тисяч учнів - цифра дуже велика виходить", - говорить Лілія Лук'янова, жителька Києва, мати двох школярів.

Велика цифра - це майже 2 млн гривень щомісяця! І при цьому - жодної звітності.

"В якийсь момент я просто перестала платить тому, що я не бачу де вони і шо вони. Наприклад, гардеробу в ліцеї немає. Задавали питання - в нас немає можливості, в нас немає кімнати, якшо хочете - є підвал, але шкафчик коштує 1000 гривень", - розповідає Лілія Лук'янова, жителька Києва, мати двох школярів.

Дехто з батьків намагався боротися зі шкільною корупційною гідрою - та марно.

"Все захлохло, бо більшість батьків - не проти їх платити і сплачують їх вчасно та й все", - говорить Лілія Лукьянова, жителька Києва, мати двох школярів.

Тишком обурюються, і при цьому справно платять. Це - позиція більшості батьків. За даними організації Батьки-SOS, дев'яти із 10 сімей. Більше того, саме батьки часто і є ініціаторами поборів. Збирають гроші - на святкування, подаруночки чи на торт.

"И когда очередь дошла до меня, она сказала, что тебе торт не положен, потому что твои родители не сдавали деньги", - розповідає Діана Андронова, учениця 6-Б класу Харківської школи №151.

Історія з харківським тортом цієї осені прогриміла на всю Україну. Коли голова батьківського комітету влаштувала цинічне цькування Діані, батьки якої не здавали грошей.

"Я заплакала. Мальчики с моего ряда, кто сидел ближе ко мне, те начали меня снимать", - розповідає Діана Андронова, учениця 6-Б класу Харківської школи №151.

До речі, зараз з Діаною все добре. Вона - вчиться в тій же школі, і цькування, власне, як і побори - припинилися.

Однак не всі історії закінчуються так. Чи не щодня на сторінці группи "Батьки SOS" з'являється інформація про черговий булінг чи вимагання грошей.

"Щодо вимагання - є чітка норма кримінального кодексу - всі оці дії батьківських комітетів - вони підпадають під цю статтю. Там навіть чітко прописаний склад злочину, що це організована група, яка вживає заходів для вимагання цих коштів. Раджу батькам фіксувати всі ці випадки на аудіо, відео, а якшо відбувається тиск - писати в поліцію", - говорить Роман Бондаренко, юрист ГО "Батьки SOS".

Адже всі внески на подаруночки від Миколая, на аніматора Діда Мороза чи новорічну мішуру - справа суто добровільна.

Держава бідна, кошти не виділяють. Якби школа була жебраком біля метро, то ця фраза була б написана на картонній табличці біля капелюха. Проте насправді, кошти - є!

"Більш того, я скажу, що багато коштів, по декілька мільйонів повертаються на рахунки казначейства, через те, що місцевим владам не вдалося витратити ці кошти", - говорить Оксана Макаренко, радник міністра освіти і науки України.

І роль батьків не в тому, аби слухняно здавати гроші, а в тому, щоб примусити керівництво школи - витягти їх з місцевого бюджету.

3 мільйони 800 тисяч парт вистачить на всіх школярів України та ще сусідньої Білорусі, 38 тисяч кілометрів штор - можуть обгорнути земну кулю, а на додаток - 27 тисяч тонн зошитів. Приблизно стільки шкільного приладдя можна закупити за майже 4 мільярди гривень. Саме така сума невикористаних коштів з освітньої субвенції торік повернулися до держбюджету.

"І журнали, і господарчі товари - починаючи від ламп до віників і інструменти для майстерні, і меблі, і спортивний інвентар - на ось таку велику суму. Я розумію, що всю суму мені не дадуть, але дадуть половину - буде добре".

Гроші на школи та дитсадки виділяє місцева влада. А повідомити скільки і чого саме потрібно - це вже клопіт директора.

"Бо директор - має бути менеджером".

І навіть, якщо виникають незаплановані витрати, звертатись потрібно теж до чиновників, а не батьків.

"В цьому році в нас виникла потреба в ремонті туалетів. Я написала звернення на міського голову, виступила на бюджетній комісії міської ради, написала клопотання і мені виділили додатково майже 150 тисяч", - говорить Інна Шубко, директор НВК "Вишгородська районна гімназія "Інтелект"- ЗОШ І ступеня.

Звичайно, кажуть у школах, без додаткової допомоги важко. Та отримати або ж надати її можна і законними шляхами.

"Є такий механізм, коли благодійні кошти можна вносити через розрахунковий рахунок школи. Батьки пишуть - 1000 гривень для проведення ремонту в школі такій-то, і це вже є цільове призначення", - говорить Роман Бондаренко, юрист ГО "Батьки SOS".

"Наразі це найбільша проблема в батьках з благодійними внесками, бо вони не вміють, не розуміють суті благодійності, не розуміють як це все перевести в законне русло", - говорить Сергій Терентьєв, експерт з питань освіти Ради реформ Рівного, засновник приватної школи.

А законне русло - це насамперед прозорість. За всі гроші має бути звітність. І за благодійні внески теж. Інакше - ще довго керівництво школи буде перевішувати щороку штори в класах, а батьки лицемірно називатимуть хабарі - "вдячністю".

"Перестаньте ставитись до школи, як до храму служіння Богові освіти, до якого треба обов'язково приносити пожертви, щоб воно не пошкодило твою дитину і тобі не помстилося. Просто знайте свої права", - заявила Оксана Макаренко, радник міністра освіти і науки України.