Який фільм про Україну претендує на "Оскар" в цьому році? [ Редагувати ]

Претендент на "Оскар". У Нью-Йорку - показ фільму про події на українському Донбасі.

Цю стрічку кіноакадеміки відібрали у "шорт-лист" на отримання премії цього року. Він - не про політику, а про людей, доля яких переплелася і з долею наших кореспондентів.

Дмитро Анопченко про все докладніше.

Вони з першого погляду закохалися в це місто і кожного разу, виходячи на вулицю, здивовано розглядають хмарочоси.

"Башня - 102 этажа в ней. Это мне больше всего запомнилось - так красиво, классные виды остуда".

Побувати у Нью-Йорку - про це бабуся з онуком із села на самій лінії фронту - ніколи і не мріяли. Куди вже...  Олександру Миколаївну та Олега інше турбувало - просто вижити, адже вони з Гнутове, села на Донбасі, де через обстріли жоден будинок практично не вцілів і де відразу за полем - захоплені території.

"Когда солдаты пришли - люди ушли. Мы никуда не едем".

Їхнє життя, тиждень за тижнем, постійно повертаючись на Донбас, - упродовж півтора років знімав бельгійський документаліст Сімон Вілмонт.

І це фільм не про війну і смерть, а про те, як усупереч ним виживають 10-річний хлопчик, єдина опора і захист якого - бабуся з хворим серцем, яка пообіцяла собі бути сильною і не показувати страху, коли над твоєю головою рвуться снаряди. Де немає жодного слова дикторського тексту - тільки пряма мова. Неспішна розповідь про життя, до якого люди у самої лінії фронту начебто і пристосувалися, - ось тільки "життям" назвати це складно.

"Це урок для усіх нас - як виживати всупереч усьому і як в найстрашніших ситуаціях залишатися людьми. І усе це є в стосунках Олега і його бабусі. Вони дають один одному сили, один без іншого просто не вижив би", - зазначив Сімон Леренг Вілмонт, режисер фільму.

Із 90 годин, знятих на Донбасі, вийшло 90 хвилин зворушливого оповідання. Декілька призів на престижних кінофестивалях, а зараз - фільм відібраний в "шорт-лист" претендентів на "Оскар".

За ініціативою Американської кіноакадемії, до 21 січня - дня, коли офіційно оголосять список номінантів, - фільми-претенденти (у тому числі і цей) показують по усіх Сполучених штатах. А режисер вирішив зробити те, що ніхто не чекав - запросити своїх героїв на показ в Нью-Йорк, подарувавши їм подорож мрії.

Серед питань, які після сеансу частіше за все ставили приголомшені американські глядачі, - "невже Ви знову туди повернетеся?" - але Олександра Миколаївна сказала нам: навіть в Нью-Йорку дуже сумує за домом.

"Хотя и понимаю - дома там совсем другая жизнь, там страшно, там опасно, там не так красиво...  Но, все равно, это наш дом. Туда тянет. И вот даже вчера вечером я так заскучала, так домой захотела - и если бы это было рядом - так я бы пошла домой", - говорить Олександра Рябичкіна, героїня фільму.

"Дім" для них - це ще й підвал, де доводиться ховатися велику частину часу. В нього у лютому 2015 року бабуся з хлопчиком затягнули знімальну групу "Подробиць" - Вадима Ревуна і Эльвину Сейтбуллаеву, коли у Гнутовому несподівано почався страшний обстріл. І, по суті, врятували від вірної смерті.

"Як свого онука, так вона сховала і нас. До нас ставлення було не як до журналістів, а як до рідної дитини, яку потрібно сховати, бо ми могли на той час загинути", - розповідає Эльвина Сейтбуллаева, кореспондент "Подробиць" на Донбасі (2015-2016).

Конкуренція зараз незвичайно жорстка - практично в кожній "оскарівській" номінації саме цього року серйозні фільми та режисери із гучними прізвищами - тому знімальна група вважає за краще не обговорювати заздалегідь шанси на перемогу. Хоче її, звичайно ж, але вважає не менш важливим досягненням, що правду про Донбас - вустами тих, хто там живе, - на кіносеансах по всьому світу дізнаються багато людей.