Героїв фільму про війну на Донбасі запросили до Нью-Йорку [ Редагувати ]

У Нью-Йорку транслюють фільм про події на українському Донбасі. Цю стрічку кіноакадеміки відібрали до шорт-листа на отримання цьогорічної премії "Оскар". Дмитро Анопченко - про все докладніше.

Вони з першого погляду закохалися в це місто і кожного разу, виходячи на вулицю, здивовано розглядають хмарочоси.

Побувати у Нью-Йорку - про це бабуся з онуком із села на самій лінії фронту ніколи і не мріяли. Куди вже... Олександру Миколаївну та Олега інше турбувало - просто вижити, адже вони з Гнутове, села на Донбасі, де через обстріли жоден будинок практично не вцілів і де відразу за полем - захоплені території.

"Когда солдаты пришли - люди ушли. Мы никуда не едем".

Їхнє життя - тиждень за тижнем, - постійно повертаючись на Донбас, упродовж півтора років знімав бельгійський документаліст Сімон Вілмонт. І це фільм не про війну і смерть, а про те, як усупереч їм виживають 10-річний хлопчик, єдина опора і захист якого - бабуся з хворим серцем, яка пообіцяла собі бути сильною і не показувати страху, коли над твоєю головою рвуться снаряди..

"Це урок для усіх нас - як виживати всупереч усьому і як в найстрашніших ситуаціях залишатися людьми. І усе це є в стосунках Олега і його бабусі. Вони дають один одному сили, один без іншого просто не вижив би", - говорить Сімон Леренг Вілмонт, режисер фільму.

Із 90 годин, знятих на Донбасі, вийшло 90 хвилин зворушливого оповідання. Декілька призів на престижних кінофестивалях, а зараз фільм відібраний в "шорт-лист" претендентів на "Оскар". За ініціативою Американської кіноакадемії, до 21 січня - дня, коли офіційно оголосять список номінантів, - фільми-претенденти (у тому числі і цей) показують по усіх Сполучених штатах. А режисер вирішив зробити те, що ніхто не чекав - запросити своїх героїв на показ в Нью-Йорк, подарувавши їм подорож мрії.

Серед питань, які після сеансу частіше за все ставили приголомшені американські глядачі, - "Невже ви знову туди повернетеся?" Але Олександра Миколаївна сказала нам - навіть в Нью-йорку дуже скучає за домом.

"Хотя и понимаю - дома там совсем другая жизнь, там страшно, там опасно, там не так красиво. Но все равно это наш дом. Туда тенет", - говорить Олександра Рябичкіна, героїня фільму.

Конкуренція зараз незвичайно жорстка - практично в кожній "оскарівській" номінації саме цього року серйозні фільми та режисери із гучними прізвищами, тому знімальна група вважає за краще не обговорювати заздалегідь шанси на перемогу.

Хоче її, звичайно ж, але вважає не менш важливим досягненням, що правду про Донбас - вустами тих, хто там живе, - на кіносеансах по всьому світу дізнаються багато людей.