Снайпери обстрілюють бойові позиції ЗСУ [ Редагувати ]

Сьогодні на фронті відносно тихо. Принаймні важкого озброєння противник не застосовує. Але підступні постріли снайперів і провокації зі стрілецької зброї - річ звичайна. В цьому переконався Ігор Левенок. Його репортаж - з наших позицій поблизу шахти Бутівка.

Шахта "Путилівська", більше відома як Бутівка. До війни тут видобували близько двадцяти тон вугілля на рік. Нині ж це одне з найнебезпечніших місць на фронті. Скрізь суцільні руйнування. Фактично цю місцевість ворог обстрілює з чотирьох боків. Тут нема жодного клаптика землі, куди б не прилетів смертоносний метал.

Дмитро обороняв шахту ще у п'ятнадцятому. Каже: з того часу тут змінилося усе. Коли знову потрапив на Бутівку - місцевість навіть не впізнав.

"Все стояло, стены били, а сейчас все разбито, поразбивали все. А сколько людей погибло? Да тут очень много людей погибло", - говорить Дмитро, військовослужбовець ЗСУ.

Ділянка землі зо пів гектара, і кілька споруд, у яких немає жодної уцілілої стіни. Це те, що захищають армійці у напівоточенні. Проте утримувати цю позицію надзвичайно важливо, адже вона відкриває ворогові шлях до Авдіївки.

"Стоять і сдержати! І если даже буде наступление, ми дамо гідну відсіч, ми їх сюди не пустимо", - говорить Дмитро, військовослужбовець ЗСУ.

Бійці розповідають: нині ситуація на Бутівці більш-менш спокійна. Бодай артилерію та міномети ворог не застосовує. Утім, окопна війна триває. Й тиша тут вельми оманлива. Час від часу лунають кулеметні черги. Не рідко прилітають гранати.

"З утра невозможно, десь з півгодини вийдуть з кулемета постріляють. Тут дуже небезпечно. Ось цинк поставили сьогодні - дві-три хвилини й бамц прострелили. Ось токо виставили манекен дві-три минути і того хлоп".

Справжнє лихо на крайніх позиціях - це кулі снайперів. Їх свист можна почути досить часто. До ворога лічені метри. І стріляють окупанти прицільно. Кулі залітають крізь маленькі шпаринки. У жовтні на цьому місці загинула Олеся Бакланова - 19-річна дівчина з Луганщини.

"Со здания слева, вон стоит здание, выстрелил снайпер и девочки не стало. Погибла".

"Вот сей час, если погода така туманна, то делаем прострели каждые пять десять минут одиночными просто, чтоб не підійшли потому шо ні теплик так далеко не побачить ні труба разведчика".

Бойового духу наші солдати не втрачають. Хоча й зізнаються, сидіти в обороні їм уже давно набридло. Знають - на тому боці чимало українців, які чекають на визволення від руського миру. Бійці вітають їх із Днем Соборності. Та запевняють перемога неодмінно буде.

"Чи не співав весь Донецьк на "Євро-2012" гімн України? Співали як один! Весь Донецьк вся Донбасс-арена! Всім привіт, патріотам, які знаходять ся по той бік на окупованих територіях! Ми не забуваємо про вас. Кожен день хлопці стоять тут на захисті Вітчизни. Але прийде день і ми будемо разом. Слава Україні!", - говорить позивний "Дим", військовослужбовець ЗСУ.