Лише в Україні онкологія є смертельною хворобою - Ірина Сисоєнко [ Редагувати ]

Чи можливо, що і в Україні рак перестане бути вироком, як у розвинених країнах? Про це в ефірі "Подробиці тижня" розповіла Ірина Сисоєнко, заступниця голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я.

- Чому у нас така страшна ситуація з онкозахворюваннями? Чи можна сказати, що у держави взагалі є чітка політика щодо онкозахворювань?

- На жаль, в Україні друге місце по смертності займають як раз питання і проблеми онкології. В той же час, це не дає підставу для держави, щоб в Україні існувала національна програма боротьби з онкологією. Тобто, українці вмирають від онкології, кожного року реєструється сто шістдесят тисяч нових онкологічних захворювань. І саме якраз питання онкології і боротьби з нею мають стати питанням національної безпеки. Але, нажаль, міністерство охорони здоров’я лише займається тим, що щороку закуповуються лікарські засоби вже для лікування останніх стадій хвороби, і то не в повному обсягу, комусь вистачає, а комусь, нажаль, і не вистачає. Лише в Україні онкологія є смертельною хворобою, тоді як у Європі онкологія лікується так само, як і грип, за однією умови: якщо її своєчасно виявляють. Тобто на ранніх стадіях онкології людину можливо врятувати, пролікувати, і вона  ще багато років живе щасливим і довгим життям. В Україні коли вже на останніх стадіях виявляють цю хворобу, то, нажаль, питання збереження життя - це тижні, місяці і дні. І якраз зміна цієї філософії і підходу до боротьби з онкологією має стати основою роботи міністерства охорони здоров’я.

- Що можна зробити, щоб змінити ситуацію? Які кроки необхідні в першу чергу?

Перше, головне: зараз з тим, як почала  розвиватись первинна ланка, мають обов’язково формуватися питання ранньої профілактики і ранньої діагностики. Тобто, профілактика захворювань, а не лікування захворювань. Якраз сімейні лікарі, педіатри, терапевти мають займатися профілактикою. Також ця категорія лікарів має самостійно вміти визначати ранні стадії онкозахворювань. І також це можливо робити, якщо є відповідне знання та вміння, навіть візуально, так, як це робиться в Європейських державах. Далі ми маємо розуміти, що питання ранньої діагностики також має бути пріоритетом, тобто, населення має розуміти, що потрібно своєчасно, раз на рік, робити певні скринінги, а для цього, знову ж таки, держава має створювати умови. Нажаль, в Україні я постійно спілкуюсь з онкологами і є тенденція, яка постійно зростає, що кількість жінок молодого віку, від 35 років, все більше і більше помирають від раку шийки матки, раку молочної залози, і якраз саме ця смертність у такому молодому віці має призвести до того, що всі мають об’єднатись у питаннях скринінгу, ранньої діагностики, профілактики, и це потрібно робити і на інформаційному рівні - змінювати філософію людей, що не потрібно чекати отих останніх стадій, а потрібно своєчасно, щороку, робити обстеження.

- За вашою оцінкою, чи є у держави фінансовий ресурс, щоб на сто відсотків забезпечити лікування раку хоча б для дітей?

- Я вважаю, що сором тій державі і ганьба, коли якраз діти сьогодні мають усього п’ятдесят відсотків забезпечення лікарськими засобами на лікування онкології. Питання взагалі збереження  і охорони материнства і дитинства має також бути на першому місці, має бути стовідсотково прогарантована. В державі є такі ресурси, потрібно просто змінити принцип формування видатків державного бюджету, поставити материнство і дитинство в пріоритет взагалі питання охорони здоров’я. Тому що сильна і успішна нація - це в першу чергу здорова нація.

- Ще одна тема - трансплантологія. Чи правильно я розумію, що наразі трансплантація в Україні повністю заблокована через те, що чиновники МОЗу не забезпечили виконання нового закону? Що взагалі відбувається у цій сфері?

- З першого січня цього року вступив в силу новий закон України, який був прийнятий парламентом, за європейськими стандартами, за європейськими принципами. Є відповідне відео, де міністерство охорони здоров’я просить парламент надати шість місяців для реалізації цього закону. Але шість місяців пройшло, перше січня наступило, а з 29 актів на реалізацію прийнято всього один. І то текст його вже більше місяця не публікується публічно, тому що його, по суті, мабуть, ще немає. Тому, відповідно, що системи трансплантації за новим законом ще немає, а старий закон вже втратив свою чинність. Зараз в Україні відбувається законодавчий колапс, коли лікарі, які заходять в операційну, по суті, є поза межами будь-якого закону. І третій парламентський тиждень, коли я намагаюсь включити хоча б в порядок денний законопроект, який вирішить цю проблему і відтермінує дію нового закону, щоб повернути питання родинної трансплантації, як це відбувалося багато років в Україні, але, нажаль, це не цікаво кандидатам в президенти і політичним силам, тому що особливий політичний піар на цьому не зробиш, тож третій тиждень ми не можемо здобути необхідну кількість голосів навіть щоб включити його в порядок денний.

- Питання по одній з головних тем цього тижня - майбутнє Супрун. Як ви оцінюєте намагання відсторонити її від посади міністра через суд?

- Будь-яка подія, яка зараз відбувається в суспільстві, має єдину мету - це передвиборчі питання, які стосуються кандидатів в президенти. Тому і ті, хто безпосередньо ініціюють позив судовий, за яким була, відповідно, ухвала суду, і ті політики і кандидати в президенти, які висловились в підтримку, - це все гра з електоральним полем людей, які "за" і людей, які "проти". І якщо ми говоримо про законність вирішення цієї ситуації, то потрібно, щоб прем’єр-міністр звернувся до парламенту, вніс кандидатуру чи Уляни Супрун, чи іншої особи, і, відповідно, Верховна Рада має призначити, нарешті, міністра охорони здоров’я.