Річниця битви за Дебальцеве: подробиці героїчної оборони [ Редагувати ]

Сьогодні виповнюється 4 роки з дня виходу українських військових із Дебальцевого. Лише за офіційними даними, протягом останнього місяця оборони цього міста загинули 110 наших бійців.

Детальніше про ті події - в сюжеті Магди Кривовяз.

"Ребята бились до конца, несмотря ни на что. Стояли насмерть".

21 серпня 2014 Олександр разом із своїм батальйоном уперше зайшов у Дебальцеве. Місто на той час уже майже місяць, як було звільнене від окупантів, проте бойовики постійно поливали українські позиції з мінометів та артилерії.

"Только батальон заходил в Дебальцево и первый раз мы попали под обстрел - минометный обстрел. Дебальцево уже тогда готовилось к захвату и заход батальона - захват сорвал", - пригадує Олександр Левицький начальник розвідки 25 батальйону "Київська Русь" (2014-2015).

Спробу захопити місто бойовики повторили за місяць. Наші військові знову відбили атаку ворога. Олександр розповідає - тримати оборону Дебальцевого було надважливо. Адже це - великий залізничний вузол.

"Сдай мы его тогда - через Дебальцево пошли б с России напрямую на Донецк, на Луганск, прямая дорога на Харьков", - зазначив Олександр Левицький начальник розвідки 25 батальйону "Київська Русь" (2014-2015).

Інтенсивні обстріли тривали, лише з середини листопада стало трохи тихіше - розповідає військовий.

"У нас была очень сильная агентурная сеть. За 30-40 км до Дебальцево мы знали что где творится", - говорить Олександр Левицький начальник розвідки 25 батальйону "Київська Русь" (2014-2015).

Перед Новим роком батальйон Олександра виїхав на ротацію, проте не минуло й трьох тижнів, як по тривозі їх знову відправили до Дебальцевого. На фронт уже вирушає лише пів-батальйону. Багато хто на той момент ще був у шпиталі. У цей час бойовики вже відкрито йдуть в атаку.

"Пошли Минские договоренности - мы не имели права открывать огонь, хотя знали о перемещении техники в сторону Дебальцево. Единственная команда - "наблюдать". Противник сделал умно: направил все войска, все группировки на Дебальцево. По нашим расчетом в Дебальцево было 1800 - 2 тысячи человек, а со стороны противника было 17-19 тысяч", - говорить Олександр Левицький начальник розвідки 25 батальйону "Київська Русь" (2014-2015).

9 лютого єдину трасу з Артемівська до Дебальцевого перекривають бойовики. Вони засіли поблизу села Логвинове і ведуть вогонь по колонах. За кілька днів зник і зв'язок з командуванням сектору. Допомога не надходила. А боєприпаси в умовах запеклих боїв швидко закінчувалися. Тож командири вирішують залишити місто. Саме батальйон Олександра виходив останнім.

"Если бы мы остались на сутки - был бы второй Илловайск. Была регулярная российская армия, они заняли все господствующие высотки, мы больше старлись поразить эти высотки артиллерией - чтобы дать возможность ребятам уйти", - говорить Олександр Левицький начальник розвідки 25 батальйону "Київська Русь" (2014-2015).

Коли відходили, каже Олександр, наші військові зазнали найбільших втрат за весь час боїв за Дебальцеве. Лише з батальйону Олександра тоді полягло 16 побратимів.

"Мы видели кучу 200, кучу 300, но помочь ничем не могли, потому что выходили пешком без техники. Технику подрывали на месте, что бы она не досталась противнику. Железнодорожный  узел - когда понимали, что будем отходить - полностью раздолбали", - розповідає Олександр Левицький начальник розвідки 25 батальйону "Київська Русь" (2014-2015).

18 лютого наші військові остаточно вийшли з Дебальцевого. Саме завдяки томуУ, що вони так довго утримували місто, і так виснажили ворога, - бойовики не змогли пройти далі й захопити ще більше української землі.