Роковини кривавих подій на Майдані: матері згадують загиблих синів [ Редагувати ]
Але це політична оцінка. Є ще й етичний вимір. Крізь призму тих життів, що були віддані на Майдані. Наш Ігор Левенок нагадає історії людей.
Це історія про двох молодих чоловіків. П'ять років тому їхні життя обірвалися тут - на Майдані. Вони обидва загинули від куль снайперів 20 лютого, під час найтрагічніших подій революції Гідності. Ці хлопці стояли по різні боки барикад. Один - герой Небесної сотні, інший - боєць "Беркута". Жертви протистояння на Євромайдані. Так пишуть про них на сторінках уже сучасної історії. Утім, яка доля звела цих людей на місці загибелі? Наша оповідь саме про це.
Чернігівщина. Обидва загиблих родом звідси. У роковини трагедії біля синових могил у скорботі бачимо матерів.
Валентина Мовчан - мама майданівця Андрія Мовчана. Його поховали в селі Великі Осняки. Звідки походить родина. Сам Андрій працював у столиці майстром сцени театру Франка. Загинув біля Жовтневого палацу. Куля перебила стегнову артерію, і він втратив забагато крові. Андрієві було 34.
За сімдесят кілометрів від Великих Осняків - селище Куликівка. Тут народився й виріс Володимир Зубок - прапорщик міліції, боєць чернігівського "Беркута". Його поховали на тутешньому цвинтарі. Володимир загинув від вогнепального поранення. Теж неподалік Жовтневого палацу. Куля пробила бронежилет і влучила в серце. Миттєва смерть у 28 років. Його мама - пані Світлана. Зима 2014 забрала в неї старшого сина.
"Сьогодні синочок п'ять років як тебе нема, оце плачу".
Альбоми, світлини, спогади. Якими були ці хлопці? Про що мріяли? Чому опинилися на Майдані?
"Це мій найстарший син, я дуже ждала, але думала, що в мене буде дівчинка перша. Коли народився хлопчик, я трошки розстроїлася, але потім кажу, ну дарма, буде защитник", - розповідає Світлана Зубок, мати бійця "Беркута".
"Він був дуже такою поміркованою дитиною. В школу пішли ми в українську. На той час в Києві було мало українських шкіл. Поряд з нами була 73, одна з небагатьох була українська школа", - розповідає Валентина Мовчан, мати євромайданівця.
Пані Валентина працювала економістом на столичному авіазаводі. Дітей намагалася виховувати в інтелігентній атмосфері. Каже: Андрій з дитинства багато читав, любив мистецтво.
""Три товариші" Ремарка - це була його улюблена книжка. Вона йому дуже подобалася він декілька разів її перечитував", - розповідає Валентина Мовчан, мати євромайданівця.
Мама Володимира Зубка працювала музичним керівником у дитсадку. Розповідає: син змалку захоплювався футболом. У школі вчився добре. І теж любив читати.
"Такий він у мене, як дівчинка. І посуд помиє, і в хаті прибере, і сестричка народилася дак няньчив її так як я. Я йому довіряла так як собі", - розповідає Світлана Зубок, мати бійця "Беркута".
"Він був відкритою людиною і він постійно комусь допомагав. Кому в чому. Постійно і згадують його так, що з його допомогою хтось так зробив, в когось те вийшло, хтось поради в нього запитував", - розповідає Валентина Мовчан, мати євромайданівця.
"Жалісливий був, всегда всіх жалів. Б'ються хлопці з ним, а він здачі не дає. Я кажу, синок, ну ти б здачі дав. А він їм же буде больно", - розповідає Світлана Зубок, мати бійця "Беркута".
"Він був мовчазний. Посміхався завжди так. Завжди в нього була посмішка", - розповідає Валентина Мовчан, мати євромайданівця.
Після школи обидва хлопці відслужили в армії. Це був час великих надій.
"Це в лісі були, він нарвав ландишів і прислав мені фотографію і каже - "мам, ти получила фотографію?". "Получила, так ландишів багато". "Мам, то я тобі нарвав"".
"Він прийшов з армії, я вже знаю, що поїзд прийшов, а його нема. Він прибігає без шапки в курточці і два таких здорових букети троянд. Червоні мені, а рожеві Олі".
Ще в юності у хлопців сформувалися життєві орієнтири.
"Я кажу: "ти вже опрєділяйся, синок, ким ти хочеш бути". "Мам, ну я хочу в спецназ". Я кажу: "синок, нащо воно тобі здалося". "Ну я просто тобі не казав, це моя мрія", - розповідає Світлана Зубок, мати бійця "Беркута".
"Державний університет транспорту після армії він закінчив. Тоді за станом здоров'я з залізниці він пішов і пішов у театр", - розповідає Валентина Мовчан, мати євромайданівця.
Далі - в обох була робота. Володимир планував весілля. Андрій любив подорожувати й малювати.
"Оце його малюночки".
А потім був Майдан. Андрій палко підтримував ідеї євроінтеграції. Учасником Революції Гідності був із перших днів.
"Він був за кордоном, він бачив як там люди живуть. Він більше за справедливість був. Він, якщо знав, що там десь без акцизу товар продають, він ніколи його не купить. Дуже такий був правильний", - розповідає Валентина Мовчан, мати євромайданівця.
Володимира Зубка у складі роти Чернігівського "Беркута" на Майдан відрядили 18 лютого. А вже вранці 20 він загинув.
"Ви знаєте, я тільки одне можу сказати, що мій син і ті, що з ним були не стріляли. Бо він мені позвонив, а я кажу: "синок, там бахкають і стріляють. Я тебе прошу не бери ніякого оружия в руки. Не стріляй, бо це дуже великий гріх", а він засміявся і каже: "мама, чим мені стрілять? Палкою, бронежилетом, щитом", - говорить Світлана Зубок, мати бійця "Беркута".
"Нічого я ніколи йому не говорила, що будь там обережний, бо він це і сам знав. Він просто розповідав, що вони в той момент робили, з ким він був", - згадує Валентина Мовчан, мати євромайданівця.
20 лютого Андрій Мовчан збирався приїхати до матері - в село. Та доля розпорядилася інакше. 2015 посмертно він отримав зірку Героя України. Пані Валентина й досі отримує листи від українців, які дякують їй за жертовність сина. Часто пишуть діти.
"І вірші, й листи ну там далеко не дитячі там роздуми".
"Бачите як, тих пам'ятають, а про наших дітей ніде ніхто нічого не каже".
Минуло чимало часу - п'ять років. Та біль втрати не вщухає. Зі світлин на матерів дивляться їхні діти, вбивства яких і досі лишаються не розкритими і без покарання.
"Да, дуже хотілося б мені дізнатися правду. Як було усе насправді, хто у всьому винен".
"Я не вірю що правда буде, не вірю. Хочеться змін, щоб дійсно були зміни".