Єврорабині. Просто бізнес [ Редагувати ]
Таня прикута ланцюгом до стіни. Протягом трьох місяців господар знущається з неї і знімає сцени насильства на камеру. Коли дівчина стане відпрацьованим матеріалом, він перепродасть її за півдарма. Або придумає інший спосіб позбутися. Щороку в Європі без вісти зникають десятки українок. Але в Україні нема офіційної статистики про зниклих.
Ігор Гнат, шукач зниклих жінок:
- Ми робимо це неофіційно, просто збираємо інформацію. Точно так, як журналісти збирають. Моя професія - журналіст. Я збираю цю інформацію, тільки що я її не оприлюднюю. Я тримаю її для себе і використовую для того, щоб ту дівчину витягнути.
Ігор Гнат разом із братом Володею витягають українок із сексуального рабства. От і зараз їдуть на чергову справу.
Ігор Гнат:
- Ну, те, що там вдається, скажімо, у деяких випадках, комусь дати трішки по голові, ну, це, скажімо, самозахист. Бувало трішки, деколи, рідко.
Брати постійно ризикують життям. Європейська мафія проти них. Закони Європи теж. За ними не стоїть жодна з офіційних структур. Вони працюють без прикриття.
Ігор Гнат:
- Я її витягнув, привіз додому, передавши родичам у руки, все, моя робота закінчена.
За десять років вони розшукали в Європі тридцятеро дівчат. Повернули додому двадцять шість.
Італія. Тут працюють сотні тисяч українок. Більше, ніж у будь-якій іншій європейській країні. Жінкам знайти роботу тут простіше, ніж чоловікам. Основний попит на “баданте” - так називають доглядачок, що дбають про літніх. Саме таку роботу і знайшла собі Тетяна.
Початок Тетянчиної історії схожий на історії тисяч інших українок. Сиділа коло хворого стариганя. Одержувала вісімсот єврів на місяць. Але незабаром вона потрапить у сексуальне рабство і опиниться на межі загибелі.
Таня, колишня рабиня:
- Я поїхала, платили зарплату нормально... Доглядала старшу жінку... Познайомилася з чоловіком. "Збирайся, поїхали" - і ми поїхали.
Таня вирушила в подорож у гарному настрої. Попереду на неї чекали нові враження й нові країни. Шлях до нового місця роботи лежав через пів-Європи.
Таня:
- Заснула на задньому сидінні автомобіля.
Снодійного італієць підсипав під час однієї з зупинок. Це було востаннє, коли Тетяна розмовляла зі своїм супутником. Вона заснула на задньому сидінні автомобіля, а прокинулася в незнайомій кімнаті.
Таню просто транспортували в Іспанію, на замовлення. Вона була призначена для особливо жорстоких утіх. Замовник - садист, збоченець. Він певен - українки шукати не кинуться. Цілковита безвихідь. Шансів на порятунок немає. Тетяні може допомогти тільки одна людина. Але в неї в роботі одночасно кілька справ. Своєї черги нашій героїні доведеться чекати три місяці.
Ми зустрілися з Ігорем Гнатом у Міланському аеропорті. Із братом Володею вони приїхали в Італію на пошуки вже котрої зниклої українки. Гнат тримає в голові відразу півсотні історій. Матеріали справ возить із собою. Кожна з них може спрацювати будь-якої миті. Мовиться про порятунок людського життя. Доводиться зненацька змінювати плани й маршрути. Так може статися й тепер.
Ігор Гнат:
- Десь більше року назад, до нас у бюро у Львові прийшли люди, це родичі тієї дівчини. Прийшли і сказали, що в Італії вона була разом з мамою. Десь потрапила в якусь халепу, пропала - і немає її. Просили, щоб ми її розшукали.
Це - Дарина, мати зниклої жінки. Тут, в Італії, вона працює доглядачкою. Розмова відбувається у квартирі її роботодавця. Мати вочевидь чогось недомовляє. Поки незрозуміло, чому. Вкупі з нею - колишній залицяльник зниклої українки. Він балакучіший, ніж мама. Те, що він говорить, перекладає Дарина. З уривків перекладу ми довідуємося, що останнім зниклу жінку бачив марокканець. Саїд.
Перша зачіпка – брат марокканця. Їдемо до нього.
Ігор Гнат:
- Знову ж таки, вона може бути в руках якогось збоченця, який її тримає для своїх утіх. Правильно, ми знаємо чому вона, як вона пропала. Ми знаємо приблизно, хто її тримає. Зараз ми їдемо дивитися. Ну скажемо, перші наші кроки - зібрати інформацію про того мужичка, який її утримує.
Хто він, що робить - невідомо. Як відреагує на візит українців - хтозна. Може відкрити стрілянину, може нацькувати собак. Італійський закон на його боці. План дій, що його Ігор і Володя розробили заздалегідь, не годиться. Доводиться імпровізувати. Діяти на грані закону. Іноземці порушують право приватної власності, чинять вторгнення в особисте життя. За це їм світить кілька років в'язниці. Єдина зброя - прихована камера.
Саїдів брат не готовий до візиту. Він розгублений і щиро наляканий. Каже, що про Саїда давно не чув. Розрахунок - на раптовість і переляк. Брат запанікує, почне шукати Саїда, і сам приведе нас до нього.
Перший етап справи зроблено. Тепер залишається чекати.
Ігор Гнат:
- Він каже: "Я про Марію нічого не знаю, взагалі перший раз бачу цю жінку", а це неправда. Його брата тому тягали карабінери, і про Марію має бути в курсі.
На останньому етапі, коли стане зрозуміло, де саме перебуває дівчина, до справи долучиться Буркгарт Крес, журналіст каналу "РТЛ". Німецький партнер Ігора. Працюють вони за простою схемою. Ігор розшукує українок. Буркгарт фінансує пошуки й на їхніх матеріалах робить свої репортажі. Уперше вони запізналися 2003-го. Бург знімав репортаж про торгівлю людьми в Україні. Ігор розшукував продану в Європу українку на ім’я Марія.
Марія працювала в барі "на консумації". Професійним жаргоном це означає зачарувати клієнта і спонукати витратитися на питво. Формально сексу не передбачено. Проте насправді це лише перехідний етап до того, щоб стати повією. Технологія проста. Клієнти воліють продовження. Дівчина їм відмовляє. Рано чи пізно власник закладу виставить дівчині рахунок. Вона витрачає більше, ніж заробляє. Що тут зарадиш, як віддати борги? Бос пропонує вихід. Проституція. Кохання за гроші. На випадок відмови хазяїн завжди має навдивовижу прості аргументи.
Ігор Гнат:
- Наша Марія не захотіла займатися сексом, два хлопаки зґвалтували - і все під контролем.
Ігор і Володя напитували Марії по всій Європі. Буркгарт Крес повсюди їх супроводжував. Доволі швидко вони виявили заклад, у якому працювала Марія. Та ба - виявилося, що її вже перепродали іншому господареві. Куди саме - невідомо. Що робити? Ігор гайнув довколишніми будинками розпусти дізнаватися про Марію у повій. Поводився обережно, аби не викликати підозри. Та все даремно. Один заклад, за ним інший. Про Марію ніхто нічого не знав. І тоді Гнат ризикнув. Став відкрито показувати фотокартку дівчини. Коли би про пошуки стало відомо місцевій мафії, в найліпшому разі Ігора просто могли би скалічити. Але йому поталанило. Одна з панянок впізнала Марію. Виявляється, її продали в бордель працювати на виклик.
Ігор Гнат:
- Вони взяли, на виклик відвозили. Ми зняли мотельчик, викликали її. Був охоронець плюс водій.
Дівчину привезли майже відразу по дзвінкові. Так, це саме вона, Марія. Буркгарт удає з себе клієнта і платить за три години в товаристві дівчини. Гроші бере охоронець. І йде. Часу обмаль. Передусім треба пояснити Марії, що зараз її спробують вихопити звідси.
Подруга добровільно працювала повією. Саме вона повідомила батьків Марії, що з тією сталося лихо.
Ігор Гнат:
- Істерика: "Заберіть мене до мами", молоде, зелене, дурне - куди ти прешся за кордон?
Майже щоразу Ігор вислуховує ту саму історію. Проте зараз часу на розповіді немає. Справи ще не закінчено. Необхідно непомітно вийти з мотелю й дійти до машини. Брати знову імпровізують. Біля входу на дівчину чекають сутенер і водій.
Ігор Гнат:
- Ну чекають. А добре, що був ресторан - пішли в ресторан. Ми трошки переходили. І ходом звідти тікати.
Марія втекла без паспорта. За кілька годин вона була вже в українському консульстві. Тут їй оформили документ і відвезли додому.
Ігор Гнат:
- Те все ми зробили експромтом.
Фільм про її порятунок подивилися мільйони європейців.
Боротьба з торгівлею людьми - це ціла система. Десятки офіційних структур протистоять цьому бізнесові. На цю справу виділяють божевільні гроші. Безрезультатно. Ігор Гнат - поза системою. Одинаком він може зробити більше, ніж усі офіційні структури. Без грошей. Точніше, майже без грошей. Його роботу фінансує телебачення. В ефір виходить програма. Програма дає рейтинг. Приносить гроші. Виходить, і телебачення заробляє на торгівлі людьми? Гнат зумів змусити цю систему працювати за прямим призначенням. Рятувати людей.
Ігор Гнат:
- Ви знімаєте, ми робимо свою справу.
Фільм, що ви його зараз дивитеся, це теж частина бізнесу. Бізнес розпочинається там, де попит знаходить пропозицію.
Київ. Ці зйомки зроблено кілька років тому у звичайному турагентстві, в якому, крім решти, можна купити юнок для особистого користування. А можна замовити повій і для бізнесу. Скажімо, якщо відкриваєш бордель у Європі. Товар на будь-який смак і будь-яку якість. Кількість не має значення. Скільки замовиш, стільки доправлять. До ціни долучено й оформлення документів. Вражає рівень сервісу й відкритості. Будь-кому вільно отримати повний набір послуг. За умови, що ти чужоземець. Співвітчизника не обслуговуватимуть. Маршрут доправлення товару з Києва, зазвичай, спочатку веде в Берлін.
Берлін. Місто платних любощів. Річний обіг німецької секс-індустрії сягає чотирнадцяти з половиною мільярдів єврів. Для порівняння. Це бюджет автогіганта МAN. Половина цих грошей обігає в Берліні. Кожна сьома жінка в цьому місті - шльондра. Майже триста тисяч чоловіків щодня платять у Берліні за пестощі.
Буркгард Крес. Той самий журналіст, із котрим працюють Гнати. Ми зустрілися з ним в Берліні.
Буркгарт Крес, журналіст:
- Якщо подивитися на те, як усе в цій справі улаштовано, куди йдуть дівчата й де їх збирають, то, я думаю, діє більша організація. Ти повинен орендувати квартиру, виходить, у тебе повинні бути гроші. Орендувати її потрібно в районі, де шість гарних жінок в одній квартирі не будуть виглядати підозріло. Виходить, навколо повинні бути свої. Виходить, це структура. Я думаю, це не просто кілька злочинних груп. Я думаю, що це організовано з однієї штаб-квартири. Берлін - велике місто, до якого легко добратися. Він на півдороги до Італії, Франції, Португалії. Перший перевалочний пункт - це Берлін. Я думаю, логічно зробити тут центр, щоб збирати людей і відправляти куди-небудь далі.
Крес знає, про що каже. Якось він відкрив у Берліні ескорт-агентство. Підставне, ясна річ. Дав об'яву "Для роботи потрібні українки". Відгукнулися албанці. Мафіозі. На зустріч з ними йде фахівець із прихованих камер, Сандро. От зараз вони обговорюють ціну. Поточнюють кількість. Кількість - не клопіт.
А: Сандро, чого тобі?
С: Дві-три жінки не пізніше, ніж за чотирнадцять днів.
А: Чотирнадцять - це можливо.
С: Дві-три українки або болгарки, але ліпше українки, вони добре йдуть. Що я буду винен за них?
А: Дивися сюди! Я не хочу тебе грабувати, як це роблять інші. Зараз я тобі не називаю ціни. Коли дівчатка будуть тут, ти сам подивишся на них і сам назвеш ціну. Ця спеціальне пропонування для тебе. Але якщо твоя ціна не відповідатиме, я з тобою ніколи більше справи не матиму.
С: А батьки в курсі, з українською міліцією складнощів не буде?
А: Насправді всі одночасно і в курсі, і не в курсі. Батьки дівки знають, що вона десь у Західній Німеччині. Вона працює офіціанткою в ресторані. У Берліні, у Кельні, у Франкфурті й так далі.
С: Прекрасна леґенда.
Албанці налаштовані надто серйозно. Продовжувати гру небезпечно. Буркгарт згортає своє фіктивне агентство. Таких справжніх у Берліні десятки.
Якщо дівчину залишають працювати в Берліні, це, вважай, надзвичайно пощастило. Оранієнбурґерштрассе, головна берлінська панель. Більшість розпусниць тут - із доброї волі. Вони - приватні підприємиці. Платять податок. Шістнадцять відсотків. Їхній заробіток - сто єврів на день чистими.
Вища каста хвойд працює на виклик. Основні клієнти - заїжджани готелів.
От ця дівчина йде на замовлення. Вона проведе годину в номері клієнта. За це візьме вісімдесят єврів. Із цієї суми, крім податку, їй належить віддати чайові портьє в готелі, відсоток своєму диспетчерові та своєму сутенерові. Клієнт упевнений, що платить повії. Насправді, він віддає свої кревні людям, котрих ніколи не побачить.
Наступний щабель у кар'єрі берлінської проститутки - бурдей. Але до гарного закладу без кастингу – ані руш.
Дім розпусти "Артеміда". Тут конкурс - десять душ на місце. "Артеміда" - найбільший такий дім у Європі. Відкрили його під час Чемпіонату світу з футболу. Попит на жіноцтво був божевільним. Вхід коштує 70 єврів. За ці гроші тобі видають халат, шафку для одягу та пластиковий браслет. За те, по що прийшов, платиш додатково. Півгодини з дівчиною - від шістдесяти єврів. Кожне бажання клієнта виконають, якщо він дотримується правил гри.
Пауль, клієнт борделя:
- Я приходжу сюди тому, що тут дуже гарні жінки, з якими можна дуже мило поговорити, й це є великий плюс. Не потрібно шукати когось. Ти приходиш сюди, платиш півкарбованця або скільки-то там євро, і одержуєш усе. Прекрасне спілкування, їжу, відпочинок і все, що до цього додається. Немає ніяких зобов'язань. Ти йдеш із жінкою в кімнату, п'єш щось, і питання вирішене. Це чесно і, я вважаю, добре.
Тут працюють повії з п'ятнадцятьох країн. Щодня на робочому місці - шістдесят осіб. Робочий день - на дві зміни. Від одинадцятої ранку і до восьмої вечора. А від восьмої - до п'ятої ранку. Вранішніх відвідувачів тут називають "спринтерами". Дівчину замовляють на півгодини, грошей платять небагато. Основний розрахунок - на вечірніх.
Сидні та клієнт:
С: Ну, і що ти вчора прикольного робив?
К: Ну, я спочатку відпочив, щоб тут бути мало-мало.
С: Мало-мало активним, так???
К: Так, але я повинен сказати, що активним тут я стаю сам по собі, особливо, коли я тебе бачу.
Сидні працює тут понад два роки. До цього була офіс-менеджеркою.
Сидні, повія:
- Моя мама, наприклад, взагалі відмовилася зі мною спілкуватися. І вона не розуміла мене. Але згодом я зуміла їй пояснити, що це не зовсім те, що вона думає, що я перебуваю зовсім не у світі наркотиків і всього такого, і що на нас не стоїть клеймо повії. Це все безпечно, тут все чисто. З дівчиськами в нас відмінні відносини, із клієнтами теж ми дуже добре розуміємо один одного. Потім вона побачила, що в мене все в порядку, що я задоволена своїм життям і заробітками, і що тепер можу їй послати грошей.
Тут можна заробити мало не десять тисяч єврів на місяць, якщо обслуговувати по десяткові охочих на день. І ще стільки ж дівчина приносить закладові. Знайомство з гостем відбувається в барі. Потім дівчина веде його нагору, в окрему кімнату, за яку платить майже двісті єврів щодоби. Якщо хочеться заощадити, то секс може відбуватися де завгодно. На кріслах, у кінозалі, в турецькій лазні й навіть у басейні.
Эгберт Крюмайх, менеджер борделя:
- Іноді тут таке відбувається, що коли я сюди заходжу й все це бачу, то думаю, що потрапив у дитячий сад. Так, тут завжди дуже багато відвідувачів. Особливо вони люблять присісти усередині басейну й показувати всі принадності свого тіла.
Еґберт Крюмайх - головний менеджер. Спочатку через роботу в його родині були суцільні скандали.
Эгберт Крюмайх:
- Але згодом вони стали розуміти мене. Вони знають свого папу, довіряють мені. Згодом цю професію вони стали сприймати нормально. Для нас це така ж робота, як і будь-яка інша керівна посада.
Він теж у бурдеї по дві зміни на день. Від одинадцятої до п'ятої. У його обов'язки входить розподіляти робочий час співробітниць. І піклуватися про те, щоб конвеєр приносив гроші.
Эгберт Крюмайх:
- Деякі чоловіки, які відвідують бордель, не завжди насмілюються підійти відразу до жінки, а особливо до дуже гарної й екстравагантної. І якщо п'ять-шість жінок стоять однією групою, він ніколи не підійде до них. Тому я завжди намагаюся, щоб дами були поодинці, щоб у гостей було більше можливості підійти до дівчини й почати з нею бесіду.
У Берліні цей бізнес має стерильний, привабливий і безпечний вигляд. Така робота - вільний вибір дівчини. Ті, кого силоміць змусили вийти на панель, у меншості. Проте - що далі від Берліна вглиб Європи, то жорсткіша система. У тих країнах, де ціна на такі послуги менша, безпосередній працівниці залишаються копійки. Система будь-якою ціною вичавить із неї своє.
Греція, Атени. Саме тут вперше у Стародавньому світі була легалізована проституція. Дозволено її тут і сьогодні. Звичайно ж, у тому разі, якщо це - добровільний вибір жінки. У центрі грецької столиці - сотні розпусних домів. Конкуренція висока. Ціна падає. Як утримати доходи? Рішення просте. Знайти дешеву робочу силу в колишньому Радянському союзі.
Ці дві дівчини ще недавно працювали в секс-індустрії. Олена була повією, Світлана танцювала стриптиз. Обидві приїхали в Грецію в пошуках нормальної роботи. В обох забрали документи і змусили працювати на господаря. У Світлани був щоденний виробничий план. За кожного клієнта хазяїн залишав їй один євро.
Світлана, колишня стриптизерка:
- Коли я просто так підходжу й сідаю і починаю розмовляти з ним, це, як він пояснював, це неправильно, не можна так.
Ж: І ти повинна зробити норму?
С: Як мінімум тринадцять, так. Якщо ти не зробив тринадцять, ти не одержиш взагалі нічого. Один раз, просто відробивши ніч, ранком прийшла додому, почекала, поки всі дівчатка заснуть, скинула валізу з балкона й утекла.
Олені від хазяїв допомогли втекти грецькі поліцаї. Тепер вона дає свідчення в суді. Їй є що розповісти. Дівчина обслуговувала чоловіків на виїзді. Жила в борделі. Але геть не в такому, як берлінський. Це була звичайна квартира в центрі Атен. У помешканні кілька дівчаток із колишнього СРСР. Із Оленкою не домовлялися про відсоток. Її взагалі не запитували, чи хоче вона працювати. Телефоном пообіцяли роботу офіціантки. Та коли прийшла до господарів, її відразу ж прибрали до рук.
Олена, колишня повія:
- І от ми приїхали, приїхали з подругою моєю, і так виявилися. Тільки нас зустріли, зайшли у квартиру, забрали паспорти й сказали - "ніяких офіціанток".
Ж: Яке насильство вони застосовували?
О: Побили.
Ж: Відразу як тільки забрали паспорт?
О: Так, і сказали: "Немає вибору", забрали паспорт. Але немає вибору. "Або хочеш подивитися касету як дівчинок убивають?" Я говорю: "Не можу, не можу дивитися". Немає вибору дійсно, якщо виявився в такій ситуації, що людина нижче. Краще до якоїсь пори, до часу, робити те, що вони говорять.
І Олена стала робити те, що їй казали. Наступного дня її відправили до першого клієнта. На виклик. Дзвінок приймав диспетчер. Дівчину завжди супроводжували двоє. Охоронець і водій. Її берегли й не пускали безладно. В Олени було не більше, ніж три чоловіки на день.
Ж: Що це були за люди, які замовляли дівчат?
О: Точно не бідні, багаті. Тому що ціна, чесно кажучи, там за мене висока була. Тому що він бачить - висока, струнка. І всі, з ким бачилася, всі думали, що я от забираю стільки багато грошей. Усе не вірять, як так може бути. Але я й не говорила потім. Думають, що все це мої.
Ж: А що насправді?
О: От бачите, зовсім там копійки, щоб не зовсім нуль, залишають копійки. Вони заробили на мені, не я.
Оленчиними власниками було цілком респектабельне подружжя середніх років. У середмісті грецької столиці воно мало кілька квартир такого ґатунку. У кожній - по три-чотири представниці колишнього Союзу. За правильної організації бізнесу можна заробляти позамежні суми.
Ж: Ти ніколи не рахувала, скільки за місяць ти сама заробила для цих людей грошей?
О: Багато, дуже багато, правда. Дуже гарну, дорогу машину можна купити. Навіть можна джип, мені здається.
Це - найшвидший спосіб купити дорогий автомобіль. Узяти дівчину в шори і змусити працювати на себе. Головне - зламати її психологію. Від самого початку Оленку злякало не лупцювання, а відеокасета, яку господарі мали намір їй показати.
Ж: А що за касету вони пропонували подивитися?
Д: Ну, що він там робить з дівчатами, що б'є й взагалі не знаю, що він там робить.
Це був садистський фільм, знятий у підпільній студії. Він закінчувався вбивством дівчини. Саме таке відео знімав маніяк, що три місяці протримав на ланцюгу українку Тетяну. Саме для знімання він і купив її в Італії. Цікавий збіг. Дівчину в Греції лякали відеокасетою саме тоді, коли Таня перебувала в полоні в маніяка.
Ігор Гнат:
- Дві стояли на штативах, купа відеокасет, касети ми знаходили по всій хаті.
Усе це побачили Ігор і Володя Гнати в кімнаті, в якій нелюд тримав Таню. Але мине ще багато часу, доки вони знайдуть цей будинок. Тетяна сподівалася на диво. Очевидних ознак того, що до неї тут тримали сексуальних полонянок, не було. Але Таня впевнена - вона не перша.
Таня, колишня рабиня:
- Це очевидно, не одна я така жертва була там. Він говорив по-своєму, я не розуміла. Це марно. Як до рабині відносився. Якщо щось не виконувала - знущався. Бив. Батогом. Не хочеться згадувати.
Він усе добре прорахував. Дівчину з України в Європі ніхто не шукатиме. Шансів повідомити про себе вона не має. Але навіть коли б і мала, вона не знає, де саме перебуває.
Таня:
- У якийсь день він приніс аркуша, він мав аркуша в руках. Аркуш залишився в кімнаті. Вийшов з кімнати. За пару секунд набрала номер. Сказала адресу з того конверта.
Через два тижні Ігор і Володя вже вели спостереження за будинком, адреса якого була на конверті. Брати стали сумніватися, а чи той це дім. Хазяїн, людина середнього віку, аж ніяк не схожий на маніяка.
Ігор Гнат:
- Нормальна людина.
Господар поїхав на роботу. Ігор наважується перевірити будинок. За місцевими законами, це злочин.
Ігор Гнат:
- У принципі, це робилося по-швидкому.
Таня:
- Почула через грати. Я ж не знала, хто це й що.
Дівчину звільнили й відправили додому. Людина, що тримала її на ланцюгу, залишилася на волі.
Ігор Гнат:
- Я мав підозру, що адвокати нас зроблять крайніми.
Італія. Гнати знову працюють без прикриття. Розшукують українку, що зникла 2003 року. Від жінки жодних звісток. Марокканець Саїд, що останній її бачив, теж зник. Справа виявляється затяжною.
Ігор і Володя збирають інформацію серед нелегалів. В Італії - сотні тисяч українців. Це цілий паралельний світ. Українські крамниці, українські автостанції, українські базари. Найбільший - у Мілані.
Будь-яка станція, куди приїздять мінібуси з України, автоматично перетворюється на ринок. Продукти з Батьківщини, пиво, цигарки. Інформація. Ігор розпитує про зниклу дівчину. Дарма. Не кваплячись, ми обходимо всі місця, де збираються земляки. Нічого. Порожньо. Але ми довідуємося й про інших зниклих дівчат.
Ці жінки - "баданте", доглядачки. Зараз у них обідня перерва. На перший погляд, у них є що нам розповісти. З'ясовується, що йдеться про зовсім іншу українку. Котрої ще нема в Ігоровій картотеці. Вона зникла вісім років тому. Ігор нічого не обіцяє, але відомості щодо паралельної справи вже мотає на вус.
Ігор Гнат:
- Є, є таке, і не знаю, можливо, це інтуїція, можливо, це допомога з небес, які підштовхують. Бо здається, все вже передумали, вже перешукали все, і отут таке прояснення, що треба ще туди. І йдеш, виходить. Ну таке буває рідко, але буває.
Але в головній справі не видко ані найменшого просвітку. Зустрічаємося з керівником місцевої поліції. Розмова - неофіційна. Поліційний шеф квапиться. У соборі служба, вся префектура у зборі. Очільник обов'язково повинен там бути. Про українку чув. Усвідомлює складність становища. Робитиме все можливе, щоб допомогти. Про те, що дівчина в розшуку від 2003-го, не знає. Контакти з поліцією – це надзвичайні заходи. Брати рідко працюють із людьми у формі. Побоюються витоку інформації, якщо пустити її офіційним ланцюжком.
Ігор Гнат:
- Знову ж таки, вже є ланцюжок, те все йде на низ, а потім воно там доходить до якогось карабінера, який у курсі про того пана, або ще його далекий родич. Він йому дзвонить: "Слухай, тут на тебе прийшло, давай ту дівчину кудись". У кращому випадку дасть їй копняка і вижене. В іншому - мішок на голову, камінь на шию, у канал скине, та й усе. Ну, я думаю, до такого звірства там вони не доходять, там рідко таке буває. Але кажу, ситуації є різні.
Знову зустрічаємося з матір'ю зниклої. Тепер зрозуміло, чому Дарина багато про що мовчала. Її донька не просто зналася з марокканцем. Вона чекала від нього дитини. Колишній бойфренд Лоренцо про це знав. Можливо, жінка виїхала з доброї волі. Якщо сама не хоче, щоб її знайшли, тоді шукати марно. Це лише одна з версій того, що сталося. У кожному разі, це глухий кут. Осічка. Але Ігор не закриває справи. Реальність може виявитися геть іншою. Несподіваний фінал може бути в будь-якої історії.
Ігор Гнат:
- Це буквально було півроку назад, трішки більше, у листопаді того року. Мати звернулася до мене, щоб я допоміг її доньці, яка потрапила в біду. Ми її знайшли, я вже з нею зустрівся в тому борделі, сказавши, що ми на другий день будемо її визволяти, везти додому. А на другий день я туди прийшов, і втратив здоров'я. Тому що вона мене здала. От і все. Вона батькам говорила одне, а насправді вона просто повія, така кінчена повія, яка вирішила заробляти гроші, незважаючи ні на що. І коли так, сказала б мені, коли я прийшов, що вона не хоче. Так я, сказавши б "до побачення", розвернувся і поїхав би додому.
У його житті могло й не бути всіх цих складнощів. Вибитих зубів. Зламаних дверей. Загрози втратити волю. Свій вибір він зробив дев'яносто дев'ятого. Ігор і Володя - за кордоном. Місцевий водій приніс їм записку. Він знайшов її в себе на капоті, коли стояв під дешевим мотелем. Записка була українською.
Ігор Гнат:
- "Допоможіть, мене тут тримають силою". Приїхали, знайшли ми той мотель, зайшли туди, знайшли кімнату, а там як раз сидить дівчисько. Я підходжу, починаю питати: "То, мабуть, ти писала записку і кинула на машину?" Вона стрибає мені на руки, я її в багажник, і ми виїжджаємо і їдемо у напрямку України. У дівчини документів немає, одягу немає, крім того, ще й боса. Ми під'їжджаємо до паспортного контролю.
Україна прийняла їх без документів. Одинак переміг систему. Справа залагодилася. На батьківщину привезли дівчину, море адреналіну й веселі спогади. І щось набагато більше, ніж просто адреналін.
І от тут настало нове, зовсім інше життя.