Двом українським десантникам потрібно лікування за кордоном [ Редагувати ]

Поранених у зоні АТО бійців - сотні. У багатьох - важкі травми, які потребуть тривалого лікування і реабілітації. Наша наступна історія про двох десантників, які героїчно захищали Україну на Луганщині, тепер можуть залишитися інвалідами. Хлопців лікують в Україні, але лише за кордоном вони мають шанс стати на ноги. Та для цього потрібні немалі кошти.

Бійців, поранених у зоні проведення антитерористичної операції, сюди, в центральний військовий госпіталь везуть щодня. і десятками. тут лікують найважчих хворих

У Руслана та Олександра тепер не лише одна палата на двох, а й історія - обидва десантники, обох із Миколаєва відправили у зону АТО. Обидва отримали поранення. Важкі.

Руслан Яриш:

- На засаду мы попали. Боли никакой не было, попали в меня. Упал, ноги упали на меня и все. Лежал просто думал, думал все навоевался.

Олександр Пономарьов:

- Сходили на разведку, чистили зеленку, получили ранение. Я сразу понял, что это позвоночник - ноги не мои - сразу было понятно.

Він відстрілювався лежачи. Потім були операція, реанімація, переведення у Київ. У нього збирається рідина в легенях, а він просив принести гантелі - тренувати руки, а ще, щоб Олена - на весіллі була у сукні та фаті.

Тепер вбрання нареченої разом із весільним тільником - у лікарняній шафі. Весілля влаштували на двох тут, у палаті. Тепер у дружин - обидві Олени, і дата однАкова, і мета - поставити коханих на ноги. Поки що хлопці ніг не відчувають. Роздробені хребці, вражений спинний мозок. Потрібні імпланти.

Олена Яриш:

- Надо будет вставлять импланты за границей для того, чтобы человек жил полноценной жизнью. У нас, я так поняла, что этого не делают.

Олена Пономарьова:

- У нас совсем другая технология - у нас ставят металлические корсеты. вот от металла может идти отторжение ткани, опять же воспалительный процесс и так далее, как это делают в Израиле, на ноги ставят человека за несколько месяцев.

Ціна повноцінного життя вояків - 100-150 тисяч євро. Таких грошей у жодної з родин - немає.

Руслан:

- При зарплате 3 с копейками плюс госдетство ни боевых не платило же ж, ни командировночных, ни полевых - чистую зарплату 368 грн. пришло - это вот шо мы были за все время - это шо такое?

Одна надія - на небайдужих.

- Спасибо!

Ця жінка дякує дівчатам. За те, що не покинули своїх героїв і обіцяє допомогти, чим може.

Неля Калашникова:

- Это наше общее горе, потому что завтра могут быть мои дети. У меня тоже два сына - чем мы можем, потому что нашей стране сейчас очень тяжело.

Десантники теж - не здаються.

Олександр Пономарьов:

- Даже если у нас есть 3 %, мы эти 3% используем, мы их в 93 превратим.

Головне - зібрати потрібні суми.

реквізити:

картка ПРИВАТБАНКУ

Яриш Руслан Анатолійович

5168757221280433

Пономарьов Олександр Миколайович

5168757243988724