Олександр Кротик, поранений на Донбасі, потребує допомоги на протезування (відео) [ Редагувати ]

Понад три тисячі поранених бійців, переважно молоді хлопці - повернулися із зони АТО. Більшості намагаються допомогти в Україні, але не завжди наші лікарні мають необхідне обладнання.

Так сталося з Олександром - хлопець пішов на війну добровольцем і втратив там ногу. Тепер йому потрібен протез, але в Україні таких немає. Тому Саша сподівається лише на небайдужих.

Відлуння війни вже у Вінниці, Нині у військовому шпиталі - майже півтори сотні героїв, які з зони АТО опинилися просто в лікарняних палатах.

7-ро - у реанімації. Прогнозів медики не дають - травми тяжкі, та, запевняють, роблять усе можливе.

Олександр Столяренко, заступник начальника Вінницького військового госпіталю:

- Це наші військові і ми зобов'язані зробити для ни х максимум того, що ми можемо. третє - коли не виходить перше і друге можна шукати закордонні варіанти.

Закордоном не лікуватися, а протезуватися хоче Саша Кротик. Йому 22. Він сам узяв військовий квиток і пішов у славнозвісну 79-ту миколаївську бригаду десантників.

Його війна - це нескінченні Обстріли, надскладні завдання і неймовірні втрати. Він бачив, як помирають друзі. Сашу поранило під Зеленопіллям. Потрапив під вогонь "Градів".
 
Олександр Кротик, поранений у зоні АТО:

- Только я под танк залажу, закрывают вот так вот руками голову и взрыв такой и оно звенит звон такой звенит-звенит я ничегео не понимаю. А у меня над бровой какой-то кусок мяса висит. Смотрю, а у меня ноги нету. Смотрю, а ногу мне оторвало, вот как берцы мы одевали, вот видите.

21 осколок. Поранена спина, живіт, розтрощило руку - пальці згодом пришивали. Але він зібрав усі сили і повз. До своїх .

Олександр Кротик, поранений у зоні АТО:

- Неприятная такая 100-метровка была. Много погибло пацанов. Пока полз, я думал, что я маме скажу, где я ногу потерял. Я не думал о том, что я стану инвалидом.

Мама до останнього не знала, що син на війні. Не відала, що він весь час був при пам’яті. І коли минуло 8 годин, зрозумів, що ногу йому, попри обіцянки лікарів, - не пришиють.

Олександр Кротик, поранений у зоні АТО:

- Когда везли, то я получается, ногу за собой в левой руке носил. Я же понимал, что ее просто отрвало, потому что она в 3-х метрах от меня валялась.

Духом Саша не занепав. Що пішов на війну - не шкодує. Єдине, за чим жалкує, що він професійний спортсмен - 10 років займався теквондо.

Хотів виконати номартив на майстра спорту міжнародного класу. Не зможе. Йому часто сниться, що стоїть на своїх обох. Але для цього потрібні гроші.

Олександр Кротик, поранений у зоні АТО:

- Первый протез, то нужно 50 тысяч гривен. Если делать такой, который нужно на каждые 10-15 лет. Он меняется в Гремании или в Италии, то нужна такая же сумма, но в доларах, чтобы я мог номально ходить, не кульгавил, не хромал.

Днями Саша став студентом - вступив у Миколаївський інститут - навчатиметься на інженера-механіка. А ще мріє тренувати дітей і готовий бути інструктором в армії - передавати свій бойовий досвід іншим.

Коли, звісно, встане на ноги.

Олена Цинтила, телеканал "Інтер". Вінниця.

Щоб допомогти Олександру знову стати на ноги - зайдіть на наш сайт podrobnosti.ua у розділ "Ми допомагаємо". Там є реквізити рахунку, на який можна переказати гроші.
 
КРОТИК ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

БАНК ОТРИМУВАЧА - ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"

КОД БАНКУ (МФО): 326182

КОД (ЄДРПОУ) ОТРИМУВАЧА: 3397314413

РОЗРАХУНКОВИЙ РАХУНОК: 2625985199

ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: ПОПОВНЕННЯ КАРТКОВОГО РАХУНКУ №0876060500 КРОТИК ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ