Подробности-ТВ

Вони винаймають дешеві квартири і не переїжджають до столиці зі своїх міст і містечок. Вони не мають службового авто. Вони не захищені імунітетом від кримінального переслідування. Будь-який виборець завжди має змогу з ними зустрітися. Вони справді дослухаються до настанов тих, хто за них голосував. І чесно намагаються реалізувати обіцянки, які давали виборцям.

Ні, це не казка про українських народних депутатів. Навіть не фантастичний прогноз того, якими народні обранці можуть стати через сто років. Це сьогоднішня реальність, але для Сполучених Штатів Америки. Вони - це американські конгресмени. Слуги народу, який їх обрав. Щонеділі "Подробиці тижня" розповідають про те, чим живе український парламент. Сьогодні ви маєте змогу порівняти. Законодавча влада по-американськи - у спеціальному матеріалі Максима Драбка.

Капітолій. Тут розміщується Конгрес Сполучених Штатів. Поруч пасуться гуси. Їх ніхто не чіпає. Вони гордо обідають. Якщо на них підняти руку - чекатиме величезний штраф і арешт. Гусей захищає закон, а закони в Америці поважають. Законодавча гілка влади США зародилася у XVII сторіччі.

Максим Драбок, кореспондент:

 - Саме тут, у старовинному Джеймстауні, штат Вірджинія, чотири століття тому колоністи заснували першу у Новому Світі систему представницького управління, яка стала праобразом сучасного американського Конгресу.

Тут збиралися перші депутати. Американці відтворили атмосферу тих часів.

А це вже сучасність. Тім Уолц - конгресмен-демократ з Міннесоти. 20 років був вчителем. Потім йому здалося, що країна рухається не в тому напрямку, і вирішив стати депутатом. Переміг конкурента, якого вже 5 разів обирали від його округу до Конгресу.

Тім Уолц, конгресмен-демократ (штат Міннесота):

 - У мене немає машини. Тут у Вашингтоні я ходжу пішки. Коли повертаюсь до свого округу, я використовую власну машину і сам плачу за бензин. Я переконаний, що треба бути якомога ближчим до людей.

Ми попросили помічника конгресмена показати його квартиру у Вашингтоні. Американський депутат не отримує від держави квартиру безкоштовно. Все за свої гроші.

Тім Уолц орендує це помешкання за півтори тисячі доларів на місяць. Тут ліжко, маленький диван та ще менша кухня з порожнім холодильником. Конгресмени не переїжджають з родиною у столицю. Вони працюють у Вашингтоні лише три дні на тиждень і потім повертаються назад в округ.

Виборці вільно можуть зустрітися зі своїм депутатом. Ось, наприклад, мама з донькою прогулюються по парламенту. Вони приїхали до Вашингтона на екскурсію і вирішили подивитись, як захищає інтереси виборців конгресмен від їхнього округу.

 - Добрий день! Ми з Міннесоти. Мене звуть Меліса.
 - Дуже приємно. Ласкаво просимо до офісу конгресмена Уолца.

Спілкування з виборцями - важлива частина обов’язків американського конгресмена. Депутат збирає усі кращі ідеї докупи і дає їм законодавчу ініціативу. Біля кабінету кожного депутата - книга для пропозицій та величезні пакунки з поштою від виборців.

А так виглядають кулуари Конгресу - мікс із депутатів, туристів і статуй видатних діячів Америки. Ось лідер більшості прямує на засідання і, не зупиняючись, дає інтерв’ю журналістам. Під Капітолієм - ціле підземне містечко з тунелями до різних парламентських будівель. Можна полагодити взуття, пообідати або придбати що-небудь.

Американський конгрес складається з двох палат: Палати представників та Сенату. У Сенаті 100 членів - по два від кожного штату строком на 6 років. У Палаті представників - 435 конгресменів, і їх переобирають кожні два роки.

Змагаються дві основні партії - Демократична і Республіканська. Втім, партійних списків немає - в Америці мажоритарна система, тобто хто набрав більше голосів, той і став депутатом. Кількість округів - пропорційна населенню. Від великих штатів можуть обиратися по 30 і більше депутатів. Від малих - по два-три.

Джим Герлах - опозиціонер. Республіканці у цьому скликанні - меншість. Він розчарований. Каже, демократи і республіканці могли б працювати разом краще і ухвалювати спільні рішення. Проблеми, схожі з українськими - опозиції майже не дають впливати на процеси у парламенті.

Джим Герлах, конгресмен-республіканець (штат Пенсильванія):

 - Усі ці 200 депутатів у меншості - вони не мають жодної можливості пропонувати поправки, аби покращити ухвалювані закони. Ми відчуваємо, що нас усунули від процесу прийняття рішень. Це треба реформувати, адже незалежно від того, хто при владі - демократи чи республіканці, усі мають брати участь у виробництві продукту, що виходить з Конгресу.

В американському Конгресі хто має більшість, той і формує порядок денний. Більшість демократів не дає ходу ініціативам республіканців. Так само було, коли республіканці були у більшості. Втім, ніколи в історії Конгрес не розпускали, а засідання парламенту не зривали, каже Денис Базілевич - єдиний українець, що здобув право від програми обміну Фулбрайт протягом року вивчати досвід американського Конгресу зсередини.

Денис Базілевич, співробітник Конгресу:

 - Що мене вразило - це цивілізовані стосунки між більшістю та опозицією, коли члени Конгресу не можуть собі дозволити блокування трибуни або штурмування офісу спікера. Вони знають, що їх одразу ж покажуть на телебаченні і після закінчення дворічного терміну перебування у владі виборці за них просто не проголосують.

Американці кажуть, що секрет ефективності їхньої влади - у конкуренції. Республіканці змагаються з демократами, Палата представників з Сенатом, Конгрес з президентом.

І, найголовніше, дуже розвинуті громадські організації. Вони тиснуть на владу, не дають їй забувати про народ у своїх суперечках і вимагають результату.

Американські конкресмени не женуться за посвідченням депутата, щоб мати змогу розвинути свій бізнес чи сховатися від прокуратури. Імунітет дуже обмежений. Конгрес не захистить від кримінальних переслідувань. Єдиний імунітет: ви не потрапите до суду за те, що ви говорите у Конгресі, за вашу законодавчу діяльність, але не за корупцію і хабарництво.

Уолтер Олезек, експерт з питань Конгресу:
 
 - Законотворці тут у Конгресі мають три головні обов’язки. Перший - творити закони. Другий - представляти інтереси виборців, які відправили їх у Вашингтон, і третій - наглядати за виконавчою гілкою влади, міністрами, щоб мати певність, що закони виконують.

Головний привілей, який ви отримуєте, ставши конгресменом, - право найняти свій офіс, каже Уолтер. На утримання офісу одного депутата за рік витрачають понад мільйон доларів. Це зарплата співробітників, пошта та інші витрати, передусім - на роботу з виборцями.

Мета більшості конгресменів - працювати на велику Америку, як би пафосно це не звучало. Депутати хочуть відчувати себе корисними і реально покращувати життя своїх виборців та гусей біля Капітолію.