Подробности-ТВ

Україна перетворюється на загальноконтинентальний смітник. Принаймні так кажуть європейські експерти, шоковані ставленням українців до власного довкілля. Тільки уявіть: щороку на території України з'являється більше відходів, аніж у 12-ти країнах Євросоюзу. Цього тижня тільки на Чернігівщині виявили близько 300 тонн отрутохімікатів сільгосппризначення, за якими практично ніхто не доглядає. І це лише маленький епізод - щодня і щотижня можна розповідати про незаконні звалища небезпечних відходів та викиди підприємств у повітря та воду.

Рівно рік тому "Подробиці тижня" підготували серію спецрепортажів "Небезпечна Україна" - промислові викиди, терикони і пестициди. Тоді мінекології назвало ті сюжети надто суб'єктивними і упередженими. Мовляв, не все так погано у нашому домі, а показані журналістами факти - лише поодинокі випадки, які неодмінно виправлять. Ми вирішили перевірити, що змінилося за рік. Майже нічого.

Однак цього разу чиновники міністерства екології вже не звинуватили нашого журналіста в упередженості - вони самі розповіли як все погано - навіть гірше, ніж ми уявляли. Таке враження, що нам пропонують змиритися із цим фактом і жити далі. Але чи можливо це для тих людей, яким випала доля жити в зоні екологічної катастрофи? Матеріал Романа Вінтоніва.

На цих касетах три репортажі про людей, яким доводиться жити в небезпечних для здоров'я місцях.

Донеччина - рукотворні гори, поруч з будинками людей - терикони. Те саме на Львівщині Рік тому в цьому селі не було жодної чистої криниці.

Кривий Ріг - лідер промислових викидів. Річна норма у 800 кілограмів пилу на одну людину. Тоді ще діюча аглофабрика - найбрудніша ланка металургії.

Село Сянки на Львівщині. Майже сорок тон невідомих пестицидів у потрісканих діжках. Загроза міжнародного скандалу. З Сянок бере свій початок річка Сян, що тече в Польщі. Це те, що ми бачили минулого року. Ми знову їдемо до наших героїв.

17 років листуватися з різними органами і постійно нагадувати про екологічну загрозу річці Сян. І все заради надії, що пестициди вивезуть. Це довелося пережити сільському голові Сянок Степанові Василечку. За цей час його навіть звинувачували у тому, що завдає шкоди міжнародному іміджу України. Були у нього і з контррозвідки, і з СБУ. І зараз, коли вже відомо, хто і за які кошти знешкодить пестициди, Василечко все одно ставиться до цього скептично.

Степан Василечко, сільський голова c. Сянки:

"Навіть в той момент, коли в 6-ти контейнерах відвалилося дно і все витекло, все-таки рішення остаточне не було прийнято, і ми є свідками того, що ці яди знаходяться тут".

Згідно з обіцянками обласної адміністрації, до кінця літа мають вивезти і знешкодити 10 з 37-ми тон небезпечних хімікатів. Є гроші з обласного природоохоронного фонду - 150 тисяч гривень. Хто знешкоджуватиме решту 27 тон - поки невідомо.

Володимир Петришак, заступник голови Турківської райдержадміністрації:

"Зараз ми чекаєм на рішення ЄК, які провели свій тендер на вивезення решти 27 тон. Весь час є загроза, що внаслідок стихійного лиха вони можуть вилитись і попасти в Сян, що може призвести до міжнародних конфліктів".

Начальник екологічної інспекції України здивувався, коли довідався, що в Сянках 37 тон хімікатів. За їхніми даними всього 12. А ще за їхніми даними усього в Україні 20 тисяч тон прострочених пестицидів, які лишилися в спадок від радянського союзу і зберігаються на складах в сільській місцевості. Власників штрафують. Утім більшість хімікатів - нічиї. В інспекції розводять руками. Розв'язання проблеми шукають вже 17 років. На це навіть кошти виділяються. Безрезультатно.

Микола Костров, начальник екологічної інспекції України:

"На такі заходи вже витрачено більше 40 мільйонів гривен, а віз і нині там. Ще не відпрацьовано жодного технологічного заходу, який би дозволяв системно переробляти пестициди".

Селяни кажуть, що хтось непогано заробляє на тому, що їх проблему не вирішують. На те, щоб пестициди запакувати у ці неякісні контейнери і поставити просто біля зруйнованого складу, де вони до цього лежали, витрачено 400 тисяч гривень. Для порівняння - ціна їх повного знешкодження з транспортуванням приблизно така ж. Контейнери везли аж зі столиці, хоча такі ж роблять і в обласному центрі.

Знайомтесь - це Ізабелла. Доменна піч номер сім. Кожній з 7-ми печей робітники дали жіноче ім'я. Зараз на заводі Арселор Міттал у Кривому Розі діючих 4 печі. І кожна працює з порушенням природоохоронного законодавства. Минулоріч ми були на аглофабриці - одній з ланок виробництва. Зараз нам її не показують, - запевняють, нічого не змінилося. Пан Бхатнагар - керівник технічної адміністрації каже, що до 2015-го у них кожна ланка виробництва буде працювати відповідно до законодавства. Поки ж платять штрафи. І планують модернізацію та закриття найбільш шкідливих об'єктів, які модернізації не підлягають.

"Ось тут - мартенівський цех. Ми його закриємо, коли побудуємо новий сталеварний цех. А ось тут у нас - агалофабрика. Її ми також закриємо".

Микола Костров, начальник екологічної інспекції України:

"Але це краплина в морі, порівняно з питаннями, які там треба відпрацьовувати".

Р.К.Бхатнагар, керівник технічної адміністрації ВАТ "Арселорміттал Кривий Ріг":

"Ми не можемо все зробити за один рік. Спершу - проект робіт, де все описано, що зробити, за якою технологією, чи можна її застосовувати в наших умовах, скільки часу це займе. А потім ще потрібен час на саме будівництво. Ми мусимо узгодити всі ці умови, щоб досягти максимальної користі для довкілля".

Цього року збираються запустити єдину піч, яка відповідає екологічним вимогам. Ось вона - 8-ма. Поки що без імені. На підприємстві кажуть, що після запуску біля неї вже не буде літати ось така металічна пилюка. Все повітря трубою буде подаватись на цю абсорбаційну установку. Зараз закінчують її монтувати. Все, що відфільтрують - знову повертатимуть у виробництво. Відходи, які в переробку пустити неможливо, складатимуть ось на цьому спеціальному полігоні. Він уже працює. Тут запевняють - це єдине в Україні таке сховище. Лишається тільки здогадуватись - куди дівають свої відходи інші підприємства. Спеціальна плівка під шаром глини нічого не пропускає у ґрунт. Навіть воду. Тут вже пристосувались чайки.

Це сосновий бір. Таким стає ліс, якщо його залишити сам на сам з териконом. Перші хати хутора Вільшина починаються за кілька метрів від цього мертвого озера. За законом їх мають переселити звідси. За рік нічого не зроблено. З'явились тільки чутки, що шахта закривається. На хуторі мало не паніка. Якщо шахта закриється, зникне єдиний відповідальний за їхні біди.

Ольга Дубецька, мешканка хутора Вільшина:

"Нам рішенням суду признано - відселити і надати площу не менше 98 квадратних метрів, так як є наша хата. Але на тому все і закінчилося".

Микола Костров, начальник екологічної інспекції України:

"Деякі заходи там вже зроблено - перенесено водогін з-під терикону, який постійно проривався і забруднбював грунти, зроблено обвідна вітка".

Ось ця вода. Колонки на кожній вулиці. От лише воду звідти ніхто не п'є. Водогін недороблений. Місцями його прорвало. Пустили також газ. Все село вкрите свіжопофарбованими жовтими трубами. Утім в найближчих до терикону хатах вже ніхто і не живе.

Володимир Осокін - доктор технічних наук. Рік тому у "Подробицях тижня" він намагався переконати вище керівництво Міністерства екології в тому, що проблему териконів слід негайно вирішувати.

Володимир Осокін, доктор технічних наук:

"Нічего не изменилось. Пустынное пространство, погибший лес, вытекающие кислотние ручьи из породного отвала. После передачи било оброащение к заместителю министра. Он сказал - это не наша проблема. Это проблема угольщиков. Да. Если шахты есть - то это их проблема. А если шахт нет?".

Цей терикон поблизу Вільшини скоро стане нічиїм. Пані Ольга знає, що тоді вона вже ні до кого не достукається. Вона попросила передати її слова міністру екології.
Ольга Дубецька, мешканка хутора Вільшина:

"Ми бачим, що знищено, що зруйновано, і ми опинилися в зоні лиха, ми хотіли б сказати міністру - допоможіть нам вибратися з тої зони лиха. Ми не предявляєм претензій нікому, бо можливо вже не можливо змінити - можливо цивілізація зайшла так далеко, і це не в силах міністра, але ми просимо - допоможіть нам і нашим дітям вибратися з тої зони, шоб ми мали чистіше повітря, краще здоров’я, щоб ми могли піднятись з того страхіття, в якому опинилися".