Подробности-ТВ

Щоб їх викликати, не потрібні ані ляльки вуду, ані дерев'яні фігурки духів, ані магічні заклинання. Вони самі приходять на допомогу. Ні, вони не божевільні, але чимало з нас саме так їх і сприймає. Переважна більшість з них не мільйонери, але готові тратити гроші, сили та власний час на зовсім незнайомих людей.

Волонтери - люди, котрі збираються, аби працювати для інших, причому роблять це абсолютно безкорисливо. У волонтерські табори здебільшого з'їжджаються віруючі, студенти чи ті, кого об'єднує спільна ідея. Таких людей часто не розуміють. Але їм байдуже. Що можуть дати українцям волонтери і чи готові ми до їхнього руху? В одному із міжнародних таборів на Харківщині це намагалася з'ясувати Надія Павлик-Вачкова.

Ця жінка на прийомі у кардіолога. Її лікар - волонтер. Батьки темношкірого доктора Гуру родом зі Шрі-Ланки. Сам він народився і навчався у Великобританії. Методи діагностики чужоземного лікаря майже не відрізняються від тих, якими користуються в Україні. Діагноз теж навряд чи міг би бути іншим. Однак ажіотаж у поліклініці маленького райцентру на Харківщині наче тут всі похворіли. За тиждень охочі встигли обстежити усе, що боліло і не дуже.

- Зашла, все с улыбкой, пожалуйста, садитесь. Сюда, туда, что у вас болит, что беспокоит.

- Щось порадили інше, ніж наші лікарі, чи так само? - Не лучше, но отношение к человеку…

Олена Петриченко, волонтер з Воронежа (Росія):

"Вы понимаете, я же не всегда мою пол дома. Я мою только дома, и когда меня попросят, а так вообще я работаю в оперном театре солисткой оперы".

Це у російському Воронежі вона оперна співачка, в українському Богодухові Олена Петриченко - усього лише прибиральниця в місцевій поліклініці. Миттям, пранням та готуванням їжі жінка займається щороку, у таборі волонтерів.

Олена Петриченко, волонтер з Воронежа (Росія):

"Мы это делаем для себя, мы делаем не для людей, а для себя. Чем больше мы работаем, тем больше мы совершенствуемся и становимся лучше".

Волонтери самі оплачують собі дорогу до табору. Крім того, скидаються на гуманітарну допомогу, ліки та будівельні матеріали. Хто скільки може. До прикладу, приміщення цього дитячого садочка - одне із десяти, які цьогоріч запланувала полагодити ремонтна бригада. Тут працюють росіяни, білоруси і українці. За власний кошт замінили прогнилу підлогу, переклеїли шпалери та вивели у кімнатах грибок.

Олег Кулаковський, волонтер, керівник ремонтно-будівельної служби:

"Конечно, некое непонимание, в глазах какой-то вопрос был - кто вы, как, почему и так далее. Мы просто берем и делаем некое свое дело. Здесь все просто - бери, ломай, строй. А с врачами ситуация более тонкая - они приехали лечить. А что мы сами не можем лечить?".

Підприємці, директори фірм, митці та бізнесмени. Усі ці люди впродовж тижня таборування помічники-аскети. Вони сплять на підлозі шкільного спортзалу, вмиваються у дитячих вбиральнях і харчуються в тутешній їдальні.

Обід, вечерю і сніданок волонтери готують собі самі. Кухарі тут теж і іноземці, і українці. Я дивлюся, сьогодні український борщ на обід. - А що ще? - Європейский буттен-нуглес. Європейский буттен-нуглес? - Ну это просто макароны с овощами.

Невибагливо, але зі смаком. Нинішній обід для кардіолога Натана Гуру останній в цьому таборі. За п'ять днів він встиг безкоштовно обстежити майже сотню пацієнтів. Переважну більшість по селах. Для доктора Гуру таке волонтерство - передусім добрий медичний досвід.

Натан Гуру, волонтер, лікар-кардіолог з Великобританії:

"Тутешній кардіолог - блискучий лікар, я не думаю, що можу зробити щось більше, ніж місцеві медики. Я гадаю, пацієнти просто мали трохи більше користі від трохи кращого технологічного оснащення. Як наприклад, ехо-кардіограма".

Такого навіть за соціалізму не було. Цього тижня у Богодухові і послуги професійного перукаря цілком безплатні. У себе в Новосибірську ця дівчина за кожну стрижку в еквіваленті на українські гроші бере не менше 50-ти гривень. У тутешньому містечку така робота іще дешевша - до 18-ти гривень. Але сьогодні тут стрижуться навіть ті, хто й не збирався.

У яку суму волонтерам обійшовся цьогорічний табір, наразі не може сказати навіть його керівник. На які потреби давати гроші - кожен вирішував сам на місці. Відомо лише те, що на український Богодухів цього разу працювало більше двох сотень людей з 9-ти країн світу.

За тиждень богодухівці звикли і до машин з іноземними номерами та ось такою позначкою. І до того, що хтось щось обов'язково їм зробить - з усмішкою і безкоштовно.

Тим часом у місцевій лікарні медики-добровольці пакують речі. Вони єдині, кому не довелося ночувати у спортзалі. Британський кардіолог Гуру з понеділка повертається до своєї оплачуваної роботи - в одній із клінік Уельса. З новими враженнями і навичками.