Подробности-ТВ

Сьогодні почати працювати депутатам, так би мовити, "за фахом" - над антикризовими законами - заважає нерозв'язане питання. Це звільнення міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Його вимагають у Партії регіонів. Цього тижня тривало блокування парламентської трибуни:

Минуло майже два тижні, а питань щодо "франкфуртського інциденту" не меншає. Що саме у поведінці Луценка насторожило представників авіакомпанії? Чи був він єдиним із пасажирів, хто у Німеччині - пивній країні - обідав із келихом хмільного? Чи все ж таки крім пива було щось іще? І врешті, міністр, який за власний кошт віз до Кореї сина разом із офіційною делегацією - що саме по собі є досить дивним вчинком - чи мав він право в аеропорту поводитися не як держслужбовець, а як батько?

Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ України:

- Було викликано поліцію, яка без жодних пояснень оточила кожного з членів делегації, які вийшли з літака до мене, а потім затримала мого сина. При цьому один з поліцейських зробив йому ззаду захват нещодавно прооперованої шиї, а інший одягнув наручники. Звичайно, у цій ситуації я не міг бути спокійним. Спочатку я голосно повідомив поліції, що син нещодавно прооперований. Коли це не допомогло, звичайно, я всіляко намагався припинити насилля щодо мого сина. Через деякий час і я був затриманий.

І ще питання - чи справді керівник поліції землі Гессен одразу після сутички перепросив Луценка? Про це українці знають лише зі слів міністра. Проте з німецької сторони лунають самі спростування: мовляв, тамтешнім поліцейським в українських "дебоширів", які лаяли їх ледь не "нацистськими свинями", просити пробачення немає за що, бо такі образи - дуже болючі для Німеччини. Ба навіть більше, дипломатичними каналами надійшли цілком офіційні відомості: полаявшись із німецькими правоохоронцями, міністр порушив одразу чотири статті тамтешнього кримінального кодексу.

Владислав Лук'янов, народний депутат України, фракція Партії регіонів:

- У ході попереднього розслідування німецькою поліцією, Юрію Віталійовичу Луценко та його сину було висунуто обвинувачення у порушенні громадського порядку, нанесення образи та тілесних ушкоджень та опору представникам поліції при виконанні ними службових обов’язків. Відповідно до статей ФРН 113, 185, 223, 224.

Сам Луценко висунення таких звинувачень не заперечує, але не пояснює, як фактичне порушення кримінальної справи співвідноситься із його розповіддю про те, що керівники німецької поліції просили в нього вибачення. Натомість наприкінці тижня він взагалі заявив, що німецькі поліцейські припинили переслідування і справу закрили.

Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ України:

- Формулювання німецьке законодавство не передбачає, але мова йде про відсутність причин для пред’явлення звинувачення німецькою прокуратурою.

Українська опозиція на "франкфуртський подарунок" відреагувала блискавично. Комуністи одразу ж заявили: ніякої відставки, Луценко заслуговує тільки на звільнення.

Адам Мартинюк, народний депутат України, фракція КПУ:

- Рівень відставки державного службовця - це, практично, почесна дуже місія. Бо якщо державний службовець відповідно до закону про державну службу йде у відставку, він одержує дванадцять окладів місячних. Це не мала сума, бо міністри не бідні люди. По-друге, він має право перебувати у кадровому резерві державної служби, поки йому не запропонують відповідної роботи - не нижче міністра, - і отримуючи матеріальну допомогу.

"Регіонали" пішли ще далі. Вони, мовляв, за тиждень, що передував сесійному, розібралися в ситуації і поставили перед колегами-парламентарями питання руба: або всі голосують за звільнення Луценка, або Верховна рада не працює.

Олександр Єфремов, народний депутат України, фракція Партії регіонів:

- И до тех пор, пока наши коллеги по парламенту не созреют до этого решения, мы оставляем за собой право производить соответствующие действия.

Країна чекає антикризових дій, а в парламенті - шоу, позбавлене художнього смаку: опоненти міністра виставляють пляшку горілки на головну трибуну парламенту і вдягають на неї міліцейський кашкет. Прибічники Луценка перевіряють, чи справді всередині горілка. І всіх дивує одне: де відео з камер спостереження аеропорту - єдиний незаангажований та об'єктивний свідок події?

Андрій Шкіль, народний депутат України, фракція БЮТ:

- Зона така транзитна, якою є франкфуртське летовище, постійно, двадцять чотири години на добу знімається на камери, і стирання відбувається за дві доби. Там потужна система.

Але парламентом ширяться чутки: відео вже в Україні й хтось із парламентарів його навіть бачив. Проте знайти таких журналістам не вдається. Депутатів, які бачили тих своїх колег, котрі бачили відео, теж небагато, проте зміст відеоматеріалу від одного народного обранця до іншого передається миттєво.

Андрій Парубій, народний депутат України, фракція НУ-НС:

- Чув, що справді була бійка, ложили на землю, вдягали наручники, і що відбувалася потасовка, яка була не тільки словесна, а й фізична. Але знову ж таки, я його не бачив, а чув, що говорили мої колеги.

Чому немає відео? Можливо, німці не хочуть втручатися у наші справи і впливати на українську політику. Ще один варіант - на плівці зафіксовані не лише образи та стусани від Луценка, а й перевищення повноважень франкфуртськими поліцейськими. Свіжі чутки з Верховної ради: вдягли наручники не лише на міністра, і на підлогу кинули не лише його, а й кількох представників генконсульства у Німеччині.

Сергій Соболєв, народний депутат України, фракція БЮТ:

- Держава опинилася у цікавій ситуації, коли фактично затримують міністра, затримують працівника консульства, а Міністерство закордонних справ з цього приводу не робить ніяких нот. Виходить, що всі, кого затримали, були у нетверезому стані?

До кінця тижня прибічники Луценка вигадують нову тактику захисту міністра.

Кирило Куликов, народний депутат України, фракція НУ-НС:

- Мы знаем, что такое полетная безопасность. Это действительно служба, для которой нет авторитетов, и ведет она себя зачастую вызывающе и по-хамски. И тот прецедент, который мы делаем, означает, что каждому следующему, который будет проходить во Франкфурте полетную безопасность, будет гораздо тяжелее, и гораздо больше его будут унижать после Луценко.

Але маючи таку нагоду - якщо міністра дійсно образили безпідставно - ані він, ані його соратники не подають до суду на німецьких правоохоронців, бодай із метою захистити кожного українця, котрий після Луценка сідатиме на літак у Франкфурті.

То чи не є це намаганням відвернути увагу від того, що дійсно відбулося у німецькому аеропорту і зробити Луценка мало не мучеником за всіх українських пасажирів за кордоном?

Юрій Сидоренко, кореспондент:

- Здається, "тест на Луценка" не пройшла жодна парламентська партія України. Одні, навіть без офіційних підтверджень інциденту, ладні були його звільнити. Інші, незважаючи на те, що у свідченнях міністра та даних з Німеччини були явні розбіжності, однаково відчайдушно його виправдовують. Але і ті, й інші втратили чотири дні - Рада простоювала через суперечки навколо головного міліціонера. Та й сам Луценко не пройшов цього тесту. Хіба тепер можна вірити його словам про кухоль пива та вибачення поліцейських після того, як у перші дні після сутички офіційні представники міністерства взагалі заперечували будь-який конфлікт у Франкфуртському аеропорту за участю Луценка?

Чи буде Юрій Луценко керувати міліцією і надалі? Відповідь - ні. Навіть якщо він якимось дивом і залишиться в міністерському кріслі. Адже навряд чи "люди у погонах" зможуть сприймати як керівника чиновника, котрий виправдовується. Його авторитет має бути беззаперечним, особливо в такому відомстві, як Міністерство внутрішніх справ. Про "честь мундира" повинні дбати не адвокати, а, насамперед, його власник.

Юрій Сидоренко, Максим Чеблін, Руслан Гончаров, Вдаим Ревун, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"