Мать-одиночка с ребенком-инвалидом вынуждена жить в больнице [ Редагувати ]

У складній ситуації опинилася мати-одиначка на Вінничині: без даху над головою і з дитиною-інвалідом на руках. Свій дім сім'я втратила у вогні. Останні два місяці погорільці живуть у лікарняній палаті. Місцева влада пропонувала кілька варіантів для переселення, втім жоден із них їм не підходить. У ситуації розбиралась Світлана Чернецька.

Свій притулок вони знайшли у лікарняних стінах. Тимчасовий, були впевнені ще два місяці тому. Ні мама, ні дитина не потребують негайної медичної допомоги і розуміють, що зайняли чиюсь палату. Тому бояться опинитися на вулиці в будь-який момент. Сподіваються лише на співчуття лікарів.

Тетяна Сорочинська, головний лікар Центральної районної лікарні м. Шаргород:

- Всі ми - люди і всі ми ні від чого не застраховані в цьому житті, у нас немає такої постановки питання, що у нас немає сьогодні місця, ми його знайдем.

Людмилі боляче повертатися на попелище. Це сталося напередодні нового року. Жінка лише встигла винести дочку із палаючого будинку. Врятувати не вдалося ні техніку, ні навіть одяг. На горе відгукнулася місцева влада. Ось один із варіантів, які вона пропонує. Ця хата-мазанка уже кілька років виставлена на продаж, ось тільки покупці у чергу не стають. Будинок коштує двадцять тисяч. Ці гроші - максимум, який пропонують у районній раді.

Людмила Юшкова, мати-одиначка:

- Я не хочу грошей ні від кого, мені дайте дитині-каліці житло. Щоб моя дитинка могла ручки помити, на унітаз сісти, з паличкою, як вже не з інвалідною коляскою, бо в таку комнатушку вже не заїдеш в інвалідній колясці.

Ще до пожежі вона закуповувала деревину для нового будинку. Просить, щоб допомогли відбудувати на рідному подвір'ї. Ось тільки двадцять тисяч для цього занадто мало. А дати більше грошей чиновники не можуть.

Александр Сайчук, начальник отдела Шаргородской районной рады:

- Щоб будувати той, який згорілий, це самі знаєте, які великі затрати, і це треба десь ці гроші знайти, у бюджеті у нас таких коштів немає.

Ось уже два місяці вони не можуть домовитися. Мати-одиначка затято стоїть на своєму, вірячи, що разом із дитиною-інвалідом заслуговує жити у достойному будинку.