Власть

Новий гравець вищої політичної ліги - Арсеній Яценюк. За посадою - друга людина в державі. Наймолодший голова Верховної ради за всю її історію. Один із небагатьох політиків, яким довіряє президент України.

Перший тиждень на новій посаді для Арсенія Яценюка видався аж надто насиченим. Тому інтерв'ю з ним ми записували вже пізно вночі. Новий керівник парламенту категорично відмовився вести бесіду в тому приміщенні, де традиційно зустрічалися з журналістами попередні голови Верховної ради, і запропонував пройти просто до кабінету спікера. І захотів бути як удома - без піджака, краватки та за чашкою чаю. Перше ексклюзивне інтерв'ю нового голови Верховної ради Арсенія Яценюка - "Подробицям тижня".

Руслан Сенічкін: Арсенію Петровичу, доброго вечора.

Яценюк: Доброго вечора!

Р: Вас здивувало ваше призначення?

Я: Мене, напевно, воно стурбувало, тому що надзвичайно висока міра відповідальності лягла на мої плечі.

Р: Особисто - як людина - як ви почуваєтеся в спікерському кріслі? Ви щойно переїхали до нового кабінету. Як відбувалася передача справ?

Я: Перші 15 хвилин в спікерському кріслі були для мене практично катастрофою! (посміхається)... Подалі, я згадав той досвід, коли за сумісництвом викладав в Чернівецькому державному університеті на юридичному факультеті. І робота з аудиторією, робота з людьми - дала можливість знайти певний стиль спілкування з такою вельмишановною аудиторією, якою є народні депутати України. Також дипломатичний досвід роботи! Адже фахові дипломати - не менш складні люди, аніж українські парламентарі. Тому інструмент багатосторонньої, двосторонньої дипломатії працює в стінах і українського парламенту.

Р: Згадайте, коли ви йшли на перше засідання як головуючий - про що ви думали?

Я: Я думав, щоб не забути статті регламенту Верховної ради України. Щоб на цьому не зловили!

Р: Це правда, що Віктор Ющенко запропонував вашу кандидатуру на посаду спікера, оскільки ви дуже добре знаходите спільну мову с Партією регіонів, і що, власне, довела ваша робота в уряді Януковича?

Я: Я не буду цуратися того, що я працюю з Партією регіонів і з представниками Партії регіонів ще з тих часів, коли керував Національним банком України. І в нас тоді були дуже складні дискусії, в нас були дуже складні часи. Але те голосування, яке було за мене як за міністра закордонних справ, а це було 426 народних депутатів - в принципі, дало значний кредит довіри і можливість спілкуватися з будь-якими партіями, фракціями, меншістю, більшістю. Така робота дипломата - працювати з усіма. І я думаю, що така робота спікера і голови ВР - не представляти тільки половину ВР, а зуміти знайти спільну мову з усім фракціями і народними депутатами.

Р: Тобто на посаді спікера, можна сказати, що ви будете дипломатом?

Я: Я змушений це робити! В іншому випадку я не буду довго спікером!

Р: А як ви вважаєте - країні потрібна широка коаліція?

Я: Я думаю, що дефініція "широка коаліція" вже в далекому-далекому минулому. Країні потрібна влада і країні потрібна опозиція. Це два ключових елементи, два стовпи української, та і власне кажучи, будь-якої іншої демократії. Чим ефективніша опозиція, то тим ефективніша влада. Якщо ця влада має клепку, і навпаки. Більше того, для мене дуже важливо, що в Україні ніколи не буде вічної влади. І це не тільки для мене важливо, це важливо для моїх однолітків, для моїх друзів, для моїх батьків, і для всього українського суспільства! Нам не потрібно царя в Україні! Нам не потрібно вічних і незмінних політиків.

Р: Чи ви припускаєте, що Юлія Володимирівна, як кандидат на посаду прем'єра, не набере необхідну кількість голосів?

Я: Це практично нереально!

Р: Чому?

Я: За таких обставин це покладе хрест на демократичній коаліції. Адже такі самі припущення були й тоді, коли мене обирали головою Верховної ради! І ризики були набагато більші! Тому що тоді голосування було таємним. І дуже багато народних депутатів могли просто не показувати бюлетень і таким чином скористатися своїм правом на їх власний розсуд, який не зовсім співпадав з загальною позицією демократичної коаліції. При відкритому голосуванні я не бачу можливості, що Юлія Володимирівна не буде прем'єр-міністром!

Р: Хм... А чи не тому ви так впевнено казали, що якщо Юлію Тимошенко не оберуть прем'єр-міністром - ви спокійно покладете так званий спікерський мандат, складете повноваження, як голови Верховної ради...

Я: Напевно, це буде коректно!

Р: Коли голосували за вас, як за спікера Верховної ради - особисто лідери БЮТ контролювали сам процес, хід голосування. Ви вітаєте такі методи контролю за прийняттям рішень?

Я: Знаєте, країна, яка не має поки що усталених засад демократії, країна яка фактично знаходиться у перехідному періоді від політичної корупції, до класичних демократичних принципів і підходів, як правило, намагається знайти взаємоприйнятні підходи в прийнятті політичних рішень. Таємне голосування, як на мене - це рудимент. Дійсно, в частині Європі, наприклад в Австрії взагалі не має таємного голосування в парламенті. В Німеччині є. В США, де демократія має вже більше ста років історії, також немає таємного голосування. Тобто, що ми утаємничуємо? Ми утаємничуємо волю народного депутата? Так це публічна річ - він повинен висловити власну позицію і потім публічно прозвітувати - чому він проголосував так чи не так. Тому те, яким чином проходило голосування - не повинно жодним чином впливати на результати такого голосування! Воно так і відбулося!

Р: Багато політиків зараз говорять, про те що треба закінчити політичну реформу, та власне і все суспільство про це говорить! Ви за те, щоб повернути повноваження президенту?

Я: Моя позиція - треба внести зміни до української Конституції.  Є читкій і прийнятний у всьому світі підхід - конституційна асамблея, чи конституційні збори, яка складається починаючи з представників фракцій і закінчуючи українською гуманітарною і науковою елітою. Яка напрацьовує зміни до Конституції, подає на розгляд ВР і визначає конструкцію і інструменти реалізації тієї чи іншої конструкції. Я переконаний, що повернутися до класичної президентської республіки ні в чиїх інтересах. Такого інтересу не має ні в кого! Але заповнити ті правові прогалини, які є сьогодні в українській Конституції - треба обов'язково.

Р: Арсенію Петровичу, кажуть, що ви ніколи не даєте прямих відповідей на певні запитання. принаймні ви це сказали на одній з консультацій з Партією регіонів перед тим, як голосувати за спікера - це правда?

Я: (посміхається) Ви знаєте, я даю такі відповіді, які дають можливість кожному почути те, що він хотів почути. Але при цьому я чітко висловлюю власну позицію.

Р: Хто з політиків старшого покоління для вас сьогодні є взірцем?

Я: Це складне для мене дуже було запитання! Знаєте чому воно було складне, тому що коли я працював в секретаріаті президента і обговорювалось питання щодо формування складу конституційної комісії - я задав собі запитання. А хто в Україні є національний авторитет? От хто в нації - є авторитет? Той, на кого повинна рівнятися вся держава! Той, який є яскравим представником України і українства і бажання відбудувати українську державу! Той, який є ідейним провідником. Я не маю на увазі людей з влади. Я ні в якому випадку не хотів би щоби зараз думали про те, що це той чи інший високопоставлений чиновник. Ні! Я кажу про історика, про юриста, про науковця, про літератора... у мене було декілька,  декілька кандидатур з цього приводу... Але я так і не пришов до того, кого я можу вважати національним авторитетом.

Р: І останнє. Ви вже замислювалися про наступну посаду? Наприклад президента?

Я: Це з розряду політичних Нострадамусів. Тут би справитись з тим, що зараз на плечах... А щодо подальших посад в мене є ключовий принцип - я ніколи не замислююсь про подальші посади. Ще тиждень тому мені навіть в голову не могло ввійти те, що я буду головою Верховної ради...

Р: Політика не завжди, а можливо, і завжди є скажімо із частини чогось брудного, дуже мало там доброго.

Я: Це не новина про те, що політика брудна справа. І я вам скажу так - в мене такий принцип: якщо дехто занурюється в такий бруд по самі вуха - то я пройду, повірте мені, максимум - це по кісточки на ногах.

Р: Дякую вам за інтерв'ю.

Я: Дякую.