ТВ-проекты - ТВ-проекты

У 60-ті – зразковий коханець.

У 80-ті – абсолютний негідник.

За конкретне… ставлення до жінок дехто дражнив його "компостером".

Друзі звуть його Джіго.

Його прізвище можна перекласти як "нутрощі".

Актор Джигарханян називає себе клоуном.

А клоуну не личить сумне обличчя.

Улюбленець долі. Він отримав усю славу, про яку можна мріяти.

Та здатність підкорити будь-яку жінку.

Армен півстоліття приховував її таємницю.

Від цієї жінки йому іноді ставало лячно…

Перша дружина Джигарханяна - мати його єдиної дитини…

Кілька десятків років ніхто не чув її імені та не бачив її обличчя.

Наступну жінку він викрав у свого театрального режисера.

Вона стане його дружиною на все життя.

Потім… він втратить усе.

Єдину, котрій подарував життя.

І кращого друга.. який відчував його нутро.

Рецепт виживання Армена Джигарханяна: можна і треба порушувати будь-які правила.

Аби лише… не від нудьги.

Інстинкт завжди веде у правильному напрямку.

Якщо це інстинкт… виживання.

Армена Джигарханяна знають як абсолютного рекордсмена по кількості зіграних ролей. У певних колах він знаний також завдяки кількості підкорених жінок.

Сам він не пам’ятає назв більшості фільмів, у яких зіграв.

Хтось із друзів одного разу спитав у нього: "Армен, нащо ти стільки працюєш?"

Той одповів: "Мені потрібен квиток до Далласу."

Фільм "Здрастуй, це я". 1965 рік.

Саме з нього все почалось…

Ці кадри зробили Армена Джигарханяна відомим на весь Радянський Союз.

Після виходу стрічки Армен вже не міг лишатися в рідному місті.

Справа не лише в тому, що йому стало тут тісно.

Була ще одна причина втекти.

Вірменія. Єреван.

Російський театр, де починав кар’єру Джигарханян.

У тисяча дев’ятсот шістдесят восьмому Армен зник посеред театрального сезону. Він зник з дружиною головного режисера.

Після їхньої втечі в театрі не збереглося жодної світлини з зображенням цієї жінки.

Хтось знищив геть усі згадки про неї.

Місцеві пліткарі й досі не натішаться подробицями скандалу сорокарічної давнини.

Кажуть, головний режисер повертався з відрядження.

Зайшов зі службового входу. У кімнаті вахтерки побачив свою дитину. У гойдалці записка дружини - "поїхала до Москви з Арменом. Повернуся за малюком".

Може й не було такої записки.

Але достеменно відомо – за малюком вона повернулася.

Потім режисер Олександр Григорян буде зустрічатись із власним сином інкогніто, під псевдонімом "дядя Саша".

Офіційним батьком хлопчика стане Армен Джигарханян.

Помічник та особистий біограф режисера розповідає, що саме жінка першою почала роман із Арменом.

Роман, який триватиме понад сорок років.

В одній з останніх вистав у Єревані Армен зіграв таку ж точнісінько роль, як і в житті.

Спектакль називався "Іркутська історія".

За сценарієм із двох друзів вродлива сибірячка обирає… цього.

В реальному житті дружина режисера, яка втекла з Арменом, теж приїхала з далекої півночі.

Армен Джигарханян:

- Эти поступки были продиктованы моей жизнью. Пусть бросят камень те, которые жили иначе.

До зникнення Армена з Єревану була причетна ще одна жінка - актриса Ольга Яковлєва.

Московська зірка приїхала на гастролі.

Зазирнула у російський театр – подивитись на репетицію колег із провінції.

І до кінця дійства не зрушила з місця.

На сцені був Армен Джигарханян.

Ольга Яковлєва захопилася настільки, що почала вмовляти одного з найкращих московських режисерів негайно забрати Армена до себе.

Його найвідоміші яви на екрані – скоморохи та горбані. Сам Джигарханян не любить себе у цій ролі.

Але саме до такого Армена звикли.

Невдовзі він буде майже завжди з’являтись у кіно в амплуа гротескних злодіїв та дотепних шибеників.

Тим часом фільм, завдяки якому він набув слави, давно зійшов з екранів. Тепер його знають хіба що кіномани.

"Здрастуй, це я" зробив знаменитим не лише Армена Джигарханяна.

Тут вперше на екрані з’явилась Маргарита Тєрєхова.

Армен потрапив у цю картину завдяки фантастичному випадку.

У головній ролі знімався інший актор.

Картина була вже майже готова, але сталась справжня катастрофа.

Згоріли плівки з відзнятим матеріалом.

І режисер Фрунзе Довлатян змінив актора головної ролі…

На цій фотографії вони разом вже понад 30 років. Все життя Армен називатиме своєю єдиною дружиною Тетяну Власову - жінку, з якою він утік з Еревану.

Але це не зовсім правда.

Про історію свого першого кохання Армен мовчатиме майже півстоліття.

Вирушаючи до Москви, Армен забрав з собою не лише нову дружину з її маленьким сином.

З ними поїхала і крихітна дівчинка, донька, яку народила Арменові його перша…

Єдині фотографії цієї жінки ми знайшли у запиленому кутку старого театру.

Ці фото демонструються вперше.

Актриса Алла Вановська.

Вона хворобливо ревнувала Джиго.

Та її найбільшою трагедією був не Армен Джигарханян. Вона хворіла на тяжку психічну хворобу, яка наклала відбиток не лише на її життя, а й на всю подальшу долю кількох родин.

За правило не Армен полював на жінок. Вони полювали на нього.

Армен міг зникнути на мить – і його першій дружині вже ставало зле.

Зраджував він чи ні - Алла Вановська кидалась на нього з кулаками, коли бачила поруч небезпечну особу жіночої статі.

Навіть коли йшлося про поцілунки на сцені.

Тоді він пішов.

Колишня дружина Армена ще не знала, що більше ніколи не побачить його.

Лише на тих величезних плакатах, котрі висіли по всьому місту.

Вони так і не зустрілися…

Вона померла багато років тому.

Армен забув її. Або робить вигляд.

Ось королівство Армена Джигарханяна.

Театр під його керівництвом.

При вході оголошення: "Кожен, хто незгоден з рішенням художнього керівника, може писати заяву про звільнення. Або скаржитись у мерію Москви"

Усе життя він змушений був підкорятися режисерам. Тепер усе змінилося.

В театрі Армена Джигарханяна лише він - господар усього сущого.

Він досі підкорює людей, робить їх схожими на себе.

Ті, хто витримують – залишаються його друзями.

Інші йдуть геть.

Армен витяг цю актрису із стану сомнамбулізму і депресії, коли Олена Ксенофонтова взагалі відмовлялась з’являтися на люди.

Тепер вона пишається тим, що Джигарханян називає її "артистка мого нутра".

А було - кидала слухавку, коли він дзвонив.

Ця дівчина була потрібна йому.

І він її отримав.

Армен і мертву вмовить.

Дехто зі співробітників кличе Армена "вовком".

Одного разу він звільнив молодого режисера після першої ж спільної гулянки.

Армен повернувся до нового члена команди і загарчав на нього по-вовчи.

Той розгубився і у відповідь лише здивовано зітхнув.

Наступного дня театр Армена Джигарханяна шукав нового режисера. Попередній виявився не з його зграї …

Десятки років тому, ще працюючи в театрі імені Маяковського, Армен грав імператора Нерона.

Тепер він шкодує, що не попросив режисера оточити сцену дзеркалами… Раби повинні бачити розтиражований образ брутального вождя.

Єрвант Казанчян – один з найдавніших товаришів Армена. Друг зі студентських часів, він досі називає його юнацьким прізвиськом "Джиго".

А ще вірмени згадують, що слово "Джигар" означає печінка.

Або нутрощі.

Ті, хто добре знають Армена, розуміють: це прізвище про нього.

Армен переконаний в тому, що його поведінкою керують певні органи… і ще - інстинкти.

Єрвант єдиний, хто досі може затягти Армена грати у виставі.

Джигарханян заявив, що назавжди йде зі сцени кілька років тому.

Але слово "назавжди" не працює, коли просить старий приятель.

Єрвант каже, що його друг з дитинства такий – некерований, не визнає авторитетів та норм.

Єдиний, хто міг контролювати Джиго був його тезка та перший викладач Армен Карпович Гулакян.

Джиго вже тоді був місцевим кумиром. Однокурсниці частіше бігали на спектаклі за участі Армена, аніж на побачення з однолітками.

Дим від пічки.

Соління, які готувала мати.

Тутове дерево, з якого Армен впав, коли йому було п’ять.

Солодкі ягоди шовковиці - у дитинстві, а потім ароматна горілка з них.

М'ясо з вогню… і листя винограду.

Ось чим пахне Джигарханяну старий Конд.

Район Еревану, з якого походить Армен.

Колись так пахло все місто.

Будинку, де виріс Армен, більше не існує. Але вулиці Конду лишились тими ж, що й півсторіччя тому.

Потім почалась культурна революція.

По війні в Єреван поверталися репатріанти із заходу.

Вони ходили по вулицях у трусах – тоді у Вірменії ще не знали, що таке "шорти".

Мігранти привезли жувальні гумки та сучасну музику.

А також справжні надувні футбольні м’ячі!

До цього м’ячі набивали старим дрантям.

З’явився кінематограф.

Коли не вдавалось потрапити до зали, Армен підглядав із балкону кінотеатру Наірі.

Один з фільмів про війну так його вразив, що хлопчик кілька днів пролежав у ліжку.

Мати дозволила Армену не йти до школи.

До самої смерті ця жінка допомагала йому.

Вони дуже схожі…

Армен – мамусин син.

Армен мав трійки з вірменської, але російську знав на відмінно.

Також він був найкращим у класі з астрономії та математики.

В Єревані є принаймні одна людина, яка досі чекає на повернення Армена.

У цьому театрі він грав одну зі своїх перших ролей… Тоді ця жінка перевдягала його у Леніна.

Костюмер Земфіра досі зберігає цей піджак, чекаючи чи то на повернення Ілліча, чи то на повернення Джигарханяна.

Першою роллю Армена в Москві мала бути саме роль вождя пролетаріату.

Але той спектакль відмінили.

Джигарханян, натомість, поступово перетворювався з однозначно позитивного вождя на вождя кульгавого…

Все почалося з шекспірівського Річарда.

Саме у ролі жорстокого горбаня його й помітила Ольга Яковлєва, за рекомендації якої Армен потрапив до театру "Ленком".

Армену потрібно трошки свіжого повітря.

Поруч негайно має з’явитися жінка, яка здатна перетворити звичайний день на маленьке свято.

Нора заміжня. Армен одружений.

Трапляється - вони зустрічаються.

Раз на кілька десятків років. У різних містах та на різних континентах…

Минулого разу – в Парижі. Сьогодні – це Єреван.

Господар будинку, де приймають Армена, з ним на Ви.

Він тут потрібен усім, всі хочуть доторкнутися до Джиго. Відчути себе причетними.

Армен не відмовляє, але…

В Єревані, як і деінде, у нього майже немає близьких людей.…

Дружина (та сама, яку він колись відбив у театрального режисера) останні десять років живе в Далласі. Разом з нею - найкращий друг Армена - кіт на прізвисько Філософ.

Армен вірить у передачу думок на відстані.

Одного разу він їхав московським шосе, повертаючись з дружньої вечірки. Заснув за кермом і раптом у нічному маренні відчув, що його кіт Філ кинувся на нього і вхопив лапами за груди.

Армен прокинувся… Він їхав по зустрічній смузі.

Тварини і діти до п’яти років… От що може розворушити його.

І, звісна річ, жінка.

Фільм "Старі стіни". 1974 рік. Людмила Гурченко вперше зустрілася з Арменом Джигарханяном.

В одному з театрів, де працював Армен, хтось глузливо назвав його "компостер".

Але це не зовсім влучне прізвисько.

Армен звик брати від життя найкраще, не розмінюючись на дрібноту.

Не кожна з них мала шанс…

Армен Джигарханян:

- Я люблю этот фильм и думаю, что там совершенно замечательный режиссер Витя Тригубович. Которого нет уже, и вот тут хорошо, и у него была какая-то, какая-то такая дьявольщина, и очень такой контактный, и я вот в этой картине очень любил Люсю Гурченко, очень, не только по роли, мне было с ней очень интересно, очень ". Вообще, я думаю, что она типичная звезда, но она вот этот фильм… Я ее очень люблю. Очень. Она неожиданно была там и, как мне казалось, прости за наглость, у меня ощущение, что она тоже меня любила. Потом мы снимались вместе и встречались, наша любовь не продолжилась. А там в этой картине было очень хорошо, очень хорошо помню, там были эти вот морские сцены, очень хорошая была сцена в электричке, если ты помнишь. И там очень тепло было. Возникает дополнительный кислород…

В цей час в театрі ім. Маяковського Армен грав в одному з найжорсткіших спектаклів - "Трамваї бажання".

Там його герой Стенлі морально знищує жінку у виконанні Світлани Немоляєвої.

1987 рік. Спектакль "Захід сонця" за Ісаком Бабелем. Єдиний відеозапис вистави, де повинна була грати донька Армена - двадцятитрирічна Олена Джигарханян.

За кілька тижнів до прем’єри вона разом із своїм чоловіком загинула через страшну необачність - отруїлася чадним газом.

Найважче для Армена було зіграти оцю сцену.

Тут до нього мала виходити донька.

А замість неї з’явилась інша дівчина.

Вперше в житті він не міг грати…

Спектакль і кількарічна робота над ним опинилась на межі провалу.

Врешті решт він дограв до кінця.

Прем’єра не могла провалитися.

У головній ролі – Армен Джигарханян.

Ще один давній знайомий Армена – скульптор Фрідріх Согоян.

Коли майстер дізнався про смерть доньки друга, він відклав усю іншу роботу і почав працювати над пам’ятником Олені.

Скульптор зробив подарунок другові, хоч той про це і не просив.

Армен, побачивши пам’ятник доньці, прийшов у майстерню і сказав: "Фрід, ти мій бог"

За кілька років по смерті доньки Армен знову спробував зайнятись вихованням молоді.

Набрав цілий студентський курс і кілька років готував акторів для власного театру.

Улюблені студенти почали пиячити та прогулювати репетиції. Тоді Армен розігнав гурт своїх вихованців… Першим вигнав прийомного сина - Степана Джигарханяна.

Того самого хлопчика, котрого він забрав у Москву, втікаючи з Єревану з новою дружиною.

Того вечора вона терміново шукала нову кандидатуру. Нехрещений патріарх Армен не відповідав вимогам обряду.

Кіт Філософ, який врятував йому життя, живе у Далласі разом з дружиною. Після смерті доньки цей кіт - найрідніше для нього створіння на світі.

Іноді Армен дзвонить жінці і каже: "Дай мені Філа. Треба поговорити".

Джигарханян уже кілька років не виходить на сцену.

Зараз він тут лише тому, що попросив старий друг.

У цьому весь Армен.

Цей чоловік може робити щось або за гроші, або за любов.

Якщо немає першого чи другого - він не зрушить з місця.

Понад усе Армен боїться втрачати своїх людей.

Його люди - це ті, хто змогли у присутності Джиго залишитись… собою.

Тим, хто лишився, він дає урок акторської майстерності.

Урок спокуси.

Урок виживання.