ТВ-проекты - N-ный километр

Закон є закон. Дaна нам Богом земля - багатство, утверджене й закріплене Конституцією. Ліси та річки, гори й моря належать людям, усім людям. Та реальність - інакша. Вона - поза законом. За 45 кілометрів від Києва, на правому березі Стугни, лежить Українка - місто енергетиків, збудоване колись для працівників Трипільської ТЕЦ. Останнім часом цю наддніпрянську місцину почали звати елітною. А в еліти - свої закони.

Софія Володимірівна, мешканка Українки: "У нас дуже красиво, красива Українка, але порядку нема. Чому - не знаємо..."

Свавіллям називають місцеві жителі те, що відбувається нині з навколишніми землями. Мало того, що порядку нема - кажуть люди, - тут коїться суцільне беззаконня. І триває воно вже десять років. Ділити Українку почали ще за старої влади, а продовжують - за нової. На ласий шматок, що лежить на південь від столиці, накинули оком заможні світу сього, у народі - "нові українці". І так до смаку їм припали ті землі, що мешканцям Українки - хоч бери та лаштуйся в дорогу - переселятись, як то кажуть, на нову цілину.

Людмила Iлюк, юрист громадського об'єднання "Iнiцiативна група" міста Українки: "Только с нарушением законодательства можно творить то, что творит украинская Рада на сегодняшний день, в частности - земельный отдел, когда выдаются людям документы - т.е. заготовки для Кадастра, документы... У меня сейчас есть документы, которые я могу показать и предоставить, заверенные подписями и печатями Украинской городской рады и Кадастром - просто чистые бланки, заранее подготовленные, чтобы Кадастр мог рисовать любые чертежи на этих документах и ставить дату в соответствии с тем, как им будет нужно... Эти документы были выданы фирмой "Кадастр", МП "Кадастр" - улица Булаховского,2, город Киев по запросу суда Обуховского - конкретно - судьи Яворского, который сейчас ведет дело Михаила Ивановича Литвиненко "Про порушення узгодженої межі та незаконно вилучене майно"

Михайло Литвиненко донедавна був далекий від земельних перипетій. Діставши у спадок хату в Українці, жив собі і гадки не мав, що на його законні "сотки" знайшовся ще один хазяїн. Дізнався про те зовсім випадково. Тоді й виявилось, що подвірря Михайла Івановича вже поділено, причому без його відома, - і частина землі з усім, що там є, відійшла... сусідам.

Михайло Литвиненко, мешканець Українки: "Берут, подделывают документы с БТИ, справку техник Серебрякова оформляет и вписывает туда... колодец здесь был и погреб - здесь, по центру двора моего находился... Выписывают справку-характеристику, на основе этой справки получает в нотариальной конторе свидетельство на право владения наследством."

Тяжба триває вже не один рік, та домогтися правди пересічному мешканцеві Українки практично не до снаги. Надто ж - коли мова йде про землю.

Наталiя Сидорова,член громадського об'єднання "Iнiцiативна група" міста Українка: "Є інформація, що був в нього адвокат, який просто отримує платню в розмірі 60 доларів за одне судове засідання. Причому не зроблено абсолютно нічого, в справі зібрано цілу купу непотрібних документів, тобто що - затягується справа, отримуються кошти від пенсіонера - що таке 60 доларів - це його місячна пенсія. Людина за одне засідання віддає це адвокату, який до речі, не несе ніякої відповідальності і не дає ніякої гарантії про вирішення справи."

Найпевніш, справа Михайла Литвиненка так би й лишилася беззаконням місцевого масштабу, якби не одне "але". За скривдженого земляка заступилася громада. І проблема стала спільною. Бо земельні питання стосуються мало не щодругого жителя Українки. Причому, як стверджують люди, - фальшування земельних паперів набуло у місті загрозливих масштабів, а відписки правоохоронних органів з мовчазної згоди місцевої влади стали звичайнісінькою справою.

Тетяна Худолiй, голова громадського об'єднання "Iнiцiативна група" міста Українка: "Корупція набула таких розмірів - той має квартиру, той придбав земельні ділянки, а ви знаєте - вони в нас дуже дорогі, іншій - ще якесь особисте питання вирішив, і тому так вийшло, що всі стали як би пов'язані в цих питаннях і щоб розв'язати це порочне коло - це можуть тільки громадяни."

Це - не просто звинувачення на адресу місцевих керівників, це останній шанс навеси лад у місті - вважають жителі Українки. Фактично тут утворилася опозиція до мера та його команди. Опозиціонерами виступають усі члени громади. А причина протистояння - безконтрольний продаж землі.

Наталiя Сидорова, член громадського об'єднання "Iнiцiативна група" міста Українка: "Всі ці продажі - первинні, вторинні - всі вони були здійснені з порушенням законодавства - як би зараз представники нашої місцевої влади не намагалися розказати народу, що вони тут ні до чого, що це районна влада щось мутила, обласна - то хай вибачають. Стратегія наших стосунків подальша буде такою - або всі особи, які незаконно так чи інакше - заволоділи рекреаційними землями нашого міста, в результаті всіх наших дій, хай вони будуть впевнені, - будуть змушені або доплатити за вже отримані земельні ділянки незаконно - у розмірі тих сум, які є на ринку, або просто повернути їх."

Злодіївкою називали в народі поселення, яке стояло на місці сучасної Українки століття тому. У ті часи землі південніше Києва перебували під юрисдикцією Києво-Печерської Лаври. Тут знаходили прихисток і каторжани, й кріпаки, що цілими сім'ями тікали з-під панського ярма, і ті, хто шукав порятунку від лихої долі. І місця тоді вистачало всім. "Не вір очам своїм - а інакше й не скажеш. Позад мене - вода. Щоправда, влада Українки чомусь вперто називає це місце суходолом."

Озера, що з'явилися тут після будівництва Трипільської ТЕЦ, схоже, незабаром знову стануть сушею. Регулярність, з якою виділяються ділянки й діляночки, можна порівняти з безперебійною роботою добре налагодженого конвеєра, щоправда - підпільного. Але ані продавців, ані потенційних покупців мальовничої української землі це не бентежить. За тутешні ділянки викладають такі суми, що покриють будь-який сором, де вже там говорити про такі "дурниці", як закон.

Екскурсія дамбою, щиро кажучи, стала для нас відкриттям. Хто ще пам'ятає часи, коли заплавними землями Дніпра - від Корчуватого й до Українки - можна було спокійно пройти пішки - буде страшенно розчарований. Все вже перегороджене, подекуди навіть стоїть озброєна охорона. Нема сюди ходу ані людині, ані звірині. Хіба що плавом, та й те - не надовго. Кілометри парканів, безліч різної будівельної техніки, сотні робітників - так сьогодні виглядають околиці міста енергетиків. Враження таке, наче будують нове місто. Місто-сад чи оазу в пустелі. Палаци й фортеці тут - на будь-який смак - стоять обабіч дамби.

Раз у раз у вікні миготять таблички з назвами селищ, яких годі шукати на мапі - "Мрія", "Дружба", "Нескучне", навіть "Жекине". Мабуть, Жека той - власник одного з таких палациків на Дніпрі. Саме на Дніпрі, бо зовсім недавно тут ще стояла вода.

Підполи в Українці збувають не лише землю, а вже й воду. Це нерестилище на Дніпрі досі ніхто не чіпав: глибина тут сягає 30-ти метрів. Але владоможці вирішили по-своєму. Підпис мера Українки під кадастровим планом свідчить - 140 гектарів землі під продаж - це і є - те саме місце.

Суду тут, схоже, ніхто не боїться. І гідронамиви, заборонені законом, і будівництво котеджів на похованих під піском дніпровських плавнях ведуться повним ходом. Одразу після помаранчевої революції роботи на більшості майданчиків зупинилися. Власники маєтків не на жарт побоювалися, що нова влада крізь пальці на беззаконня не дивитиметься. Водний кодекс забороняє будь-які роботи на берегах річок. Але минув рік по революції - і будмайданчики знов ожили.

Прибережно-захисна смуга, встановлена тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятого року, для Дніпра та всіх його заток становить сто метрів. На цій відстані від краю води жодних стаціонарних споруд, крім спеціальних рекреаційних, бути не повинно. Але для тих, хто наставив котеджів понад головною українською річкою, закон, як то кажуть, не писаний.

Наталiя Сидорова,член громадського об'єднання "Iнiцiативна група" міста Українка: "Ну, уявіть собі, хто зміг купити всі оці землі в нашому місті - тільки особи, які причетні до вищих ешелонів влади. З чиєї подачі - з подачі місцевих громадян, які підписували - бо боялись, що їх там нагинають і будуть знімати з роботи. Але наприклад, мер нашого міста міг би через Бард - свою телестудію, через ЗМІ, хоча би раз звернутися до народу і сказати - шановні, в нас хочуть забрати 10 чи 20 гектарів землі і мені сказали, що я просто не буду мером, то я можу 100-відсоткову гарантію, що тільки маленькі діти та інваліди не пішли би на захист такого мера. Але до людей жодного разу ніхто не звернувся, ніхто не спитав - просто розібрали цю землю і ми прекрасно всі знаємо, скільки вона зараз коштує."

Сімдесят гектарів обгородженого лісу доходять до самої води - за цю землю, мабуть, дали неабиякі гроші. А по сусідству з високим парканом ще стоять старі хатинки корінних мешканців. Щоправда, хатинки ці здебільшого порожні. Міграція тут була - зітхають люди. Років п'ять тому почалася, коли сюди унадилися посланці новоспечених багатіїв - з ласими пропозиціями зміняти землю на гроші. А хто не хотів по-доброму - тому інші методи обіцяли. І так переконливо, що люди повірили та й поїхали звідси.

Тетяна Худолiй, голова громадського об'єднання "Iнiцiативна група" міста Українка: "Це ж, звичайно, люди, навіть призвіща їх ми ніколи не можемо знати. Тому що ви самі розумієте - вони скупалися на підставних осіб - спочатку невеликими частинами, потім приватизувалися. Причому приватизувалися - акти отримували за декілька днів, а потім йшла перепродаж..."

Земля - товар, і дуже цінний, це найдорожче, що в нас є - так висловився представник районної влади. А порушень тут було стільки, що з усіма нараз - годі й розібратися. Принаймні, одного року замало, аби виправити всі огріхи колишніх керівників.

Петро Кучма, керуючiй справами Обухiвської райдержадмiнiстрацiї: "Мені думається, таких міст в Україні взагалі мало, де таким чином порушується законодавство - і земельне, і будівництво. Ви бачили, що смуги прибережні практично всі розбудовані. Там стоять будинки, хоча є закон, який забороняє це робити але цього ніхто не дотримується. Не зважаючи ні на що - ніхто на це не реагує - чекають, мабуть, і правоохоронні органи, я думаю, що ніхто їм не забороняє - і той, як ви кажете, прокуратурі - виїхати на місце і побачити: так, це порушено законодавство і треба якимось чином реагувати."

Як виявилося, компетентні органи в курсі, проблему відстежують, але ніяк не реагують. Надто багато законодавчих нюансів, так би мовити, лазівок, та й просто особистих інтересів тут зав'язано. Як кажуть сьогодні в Українці - простіше назвати тих, хто не має тут свого "клаптика" чи своєї "хатинки". От вам і пояснення мовчанки. А позиція громади категорична : припинити роботи, знести всі "хатинки" й відродити колишній вигляд дніпровських берегів. Та це - в ідеалі. А насправді - дав би Бог врятувати те, що зосталося. Встигнути врятувати. І встигнути спитати за це з порушників закону.